Майже 1000 років з часу занепаду Київської Русі наш народ не мав своєї держави. Не має він такої як слід її і зараз. Причин цьому є багато, але головною з них є втрата нашим народом державотворчого досвіду. Усі ці роки нас ніхто ніколи цьому не вчив. Навпаки, його системно стирали з нашої пам’яті усілякі загарбники, імпер-фашисти, українофоби та безліч паталогічних політичних збоченців. Тому зараз ми кидаємось із сторони в сторону в пошуках шляхів покращення життя народу і зміцнення української державності...

Чимало цьогорічних абітурієнтів, які виявили бажання навчатись на правничих спеціальностях Волинського національного університету імені Лесі Українки, із подивом дізнавалися, що серед викладачів не буде кумира багатьох їхніх попередників-випускників – педагога від Бога і професора життєвого досвіду Олександра Колба. Досить туманні пояснення причин, чому професору Колбу не продовжили контракту у ВНУ, наштовхнули на пошуки слідів загадкового зникнення першого на Волині доктора юридичних наук, котрий зробив себе сам тут, у Луцьку. Покопавшись у тенетах Інтернету, «Перець…» віднайшов статтю, у якій наш земляк, виходець із Каменя-Каширського, сам дає відповіді на всі питання...

Перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова нещодавно заявила, що влада прискорює процес зняття мораторію на продаж землі. Для багатьох зацікавлених це стало сигналом: треба чимскоріше хапати!..

Корабель «Україна» зазвичай веде полювання на китів у заборонений міжнародним морським правом час. Через це нас так не люблять міжнародні морські структури. А ми ображаємось, жаліємось на упередженість тих структур. Ми ніяк не можемо зрозуміти, що в світовому океані нам ніхто не дозволить розводити той бардак, до якого ми допустились на своєму кораблі…

Публікація в інтернет-виданні proUA.com розкриває одну з неостанніх причин проросійської політики нової влади. Дійсно, сенсаційні документи розставляють всі крапки над «і» у цьому питанні. У період смути Московія мала двох Лже-Дмітріїв – польських ставлеників на московському троні. Вони виконували роль намісників Польського царства. Обох московіти у народному гніві скинули. Щось подібне переживають українці нині: два московських ставленики, новітні «лже-дмітрії» зі своїми песиголовцями керують Україною. До народного гніву українців залишилось недовго…

Чи доводилось вам спостерігати як здають нерви у спринтерів? Чим коротша дистанція – тим більша вага кожної миті. Внутрішня напруга величезна, атмосфера на місці старту  наелектризована, нерви бігунів натягнуті, як струни... Продовження відоме – хтось зі змагальників не витримує і допускає фальстарт. Під час наступної, вже результативної спроби старту, цей же бігун, перестраховуючись, починає свій шлях останнім. І в своїй прогнозованій поразці звинувачує, звичайно, конкурентів з більш міцними нервами…

На кораблі «Україна» все частіше подейкують, що новий капітан на ймення Я прагне узурпувати владу. Ба більше, нового капітана підозрюють в намірах здати наш корабель московським піратам! Отаке навіть!..

Публікація у столичному «Українському тижні» може пролити світло на дві не зовсім світлі справи. По-перше – підготовка остаточної передачі Києво-Печерської Лаври в руки Московського Патріархату мала би привернути увагу до історичних пам’яток Волині, які вже перебувають у користуванні УПЦ МП. Адже уважно придивившись до нашого краю, можна з великою вірогідністю спрогнозувати майбутню долю Лаври в Києві. По-друге – публікація, як видається, розкриває таємницю «лютої» нелюбові нинішнього голови Волинської ОДА (чи то пак – «губернатора») Бориса Клімчука до волинських археологів. З ДП «Волинські старожитності» у тому  числі. Виявляється, ніякою «смородиною» в цій справі й не пахне…

В якійсь новій державі, що безнадійно розвивається, небідні люди дуже полюбили бавитися політики. Не для себе ради, а, як кажуть, для нового покоління молодих громадян достойніших, кращих, вільних. Поки свої ніби-то перемагали недобрих, а насправді ні так, ні сяк, виросло молоде покоління. Подивились політики на оцю молодь і сказали – не така! Зненавиділа політику і махнула рукою на систему ця молодь, залишена на опіку ні нашим, ні чужим міністрам і на поталу принципово немовлячим людям при силі і владі. Ніхто не певен у покірності зіпсутого покоління…

Ех, цей злиденний корабель «Україна», що плаває в світовому океані у пошуках щастя! За владу на ньому воюють два угрупування, так звані коаліції. Кожна з коаліцій, захопивши корабельну скарбницю, обграбовує її до нитки, тому скарбниця завжди порожня. Корабельні коки періодично міняються і матросам видається, що вони щоразу отримують більше і більше їжі. А насправді, кожен наступний кок лише майстерніше обдурює їх, доливаючи води в юшку...