Українці прикро вражені складом нового уряду. Ті, хто голосував за Юлю, готові розшматувати «противсіхів». Галицький П’ємонт страшно депресує. «Правильна» національна еліта в паніці. Оригінали аналізують і гарячково видумують хоча б якийсь позитив із цього «страшного» для українців негативу…

Конфлікт між гілками влади загострив дискусію щодо перерозподілу владних повноважень. Хоча зараз для українців більш актуальним виглядає питання чи витримає підточене державне дерево нову «президентсько-регіонівську» споруду? Тим більше, що нова команда виявляє готовність піддати ревізії не лише сферу зовнішньої і гуманітарної політики, але й переглянути потребу будь-якої системності в стосунках з місцевим самоврядуванням: одним з перших резонансних рішень Верховної Ради після президентських виборів стало рішення про відтермінування на невизначений період дати проведення місцевих виборів. Але поки законодавці «бавляться», потенційні споживачі їх продукту починають роздавати рецепти легальних способів обійти правові пастки мисливців від «великої політики». Свідченням цього стала і друга публікація Ковельського міського голови Сергія Кошарука на шпальтах «Української правди»…

Нещодавно мешканці обласного центру були шоковані звісткою про те, що в місті діяла підпільна порностудія. Судячи з публікації, яка прийшла на пошту «Перця…», розвивається «сервіс» і в Ковелі. Як і випадку з луцькою порностудією, мова йде про послуги незаконні. Правда, на відміну від «луцького» варіанту, де правоохоронці спрацювали досить вміло, автор статті звинувачує «компетентні» органи Ковеля в потуранні новому виду «бізнесу». З огляду на те, що в публікації згадані прізвища досить відомих в Ковелі людей, «Перець по-ковельськи», як завжди, готовий надати фігурантам статті можливість для спростування або уточнення…

Своєрідною реакцією на вчорашній «верхорадівський» пінг-понг із визначенням дати чергових місцевих виборів стала одна з публікацій в «Українській правді». Її гострота цілком відповідає формату нашого видання. Та й сам факт появи на авторитетній «УП» публікації мешканця міста Ковеля – явище якщо не безпрецедентне, то рідкісне точно…

«Перцю по-ковельськи», як гумористично-сатиричному виданню, часто доводиться мати справу з такою небезпечною, двогострою зброєю, як критика. І застосування такого «вбивчого» інструменту передбачає дотримання певних канонів. Цікавою є думка з цього приводу фахівців. І хоча правила використання «мистецтва критики» в різних ситуаціях дещо відрізняються, та все ж основні вимоги: позитивне налаштування на будь-яку критику і відсутність (або, принаймні, мінімальний вплив) особистісних мотивів при здійсненні критики – незмінні…

Наслідки виборів, незалежно від їх кінцевого результату, без сумніву, стануть підсумком ряду політичних ініціатив. Водночас ці  ж результати відкриють шлях для реалізації інших проектів. Післявиборчий виступ фаворита президентських перегонів на «общепонятном» може стати знаком реанімації однієї з ідей російського політичного істеблішменту, яку свого часу «поклали під сукно»…

Скажу чесно: важко далися мені ці нотатки. Нутром відчуваю, що малувато в мене письменницького хисту, щоб правдиво обмалювати всю передвиборну ситуацію в Україні. На папір просяться всілякі там патетичні слова на кшталт: «Напрям головного удару», «Батьківщина» або смерть!», «Но пасаран», «Битва гігантів», «Війна – до переможного кінця!» і т. д. і т. п…

Потенційно резонансне затримання групи працівників ФСБ на території України якось ніби затерлось у нескінченному потоці передвиборчих інформаційних повідомлень. А між тим подія абсолютно не рядова. Почнемо з того, що «браві» путінські ФСБешники діяли настільки непрофесійно, що російська «контора» вперше (!) була змушена визнати: так, ці люди є нашими співробітниками. До того затримані «тайняки» зазвичай маскувалися під «науковців», «бізнесменів», «громадських» чи «політичних» діячів…

Ось воно і все. Майже скінчилося. Маю на увазі, передвиборні змагання між Ю та Я. Можна було б написати їхні клички повністю, але, думаю, вітчизняний читач і так добряче від них стомився. Тим більше, всі й так чудово розуміють, що означає Ю та Я: це такі собі загальновідомі українські ієрогліфи,ОСТАННІ букви в алфавіті, які тепер вживаються самостійно для позначення Хитрості (Ю) і Тупості (Я) – двох могутніх ворожих сил, що оце зійшлися в смертельному герці за крісло президента України...

Український політикум продовжує обговорювати тему вибору у ІІ турі виборів Президента України. «Перцю…» видалась цікавою думка нашого колеги Олега Савицького – про те, що вперше в історії незалежності України ми обиратимемо Президента, який народився не в селі, а в місті, до того ж, навіть не є цілком етнічним українцем… Пропонуємо читачам повний виклад цієї публікації, яку розмістив сайт інформагентства УНІАН.