З часу першої публікації про деякі таємниці Брищенського сміттєзвалища минуло трохи більше місяця, а нерви «героїв» битви за переділ прибутків зі сміття вже не витримують. Працівників полігону вже промацували «компетентні органи». Причина очевидна: хто ж посмів відкрити таємниці «відхожого місця» обласного центру?..

Нещодавно волинські екологи «порадували» жителів краю: місця на сміттєзвалищі у Брищах вистачить лише до 2013 року. Що робити зі сміттям через два роки ніхто з очільників Луцька і області поки не знає. Оптимісти запевняють, що сучасне сміття це справжній скарб. Реалісти вже кинулись в гонитву за цим прибутком. Як виявилось, на здобутках реалістів вже «гріють руки» і «джентльмени удачі» з числа волинських правоохоронців…

5 травня «губернатор» нової «просусідськи» налаштованої влади на Волині Борис Клімчук представив ковельчанам голову Ковельської райдержадміністрації Івана Смітюха…

Слово «соборність» у лексиконі більшості з нас з’явилося недавно. Для переважного числа українців воно означає єдність намірів, думок і дій. Люди особливо віруючі, почувши його, подумки мандрують до храму-собору, де вони полишають свої молитви-прохання на розсуд Бога. Але «круглий стіл» волинських і ковельських «правозахисників», що відбувся саме в День Соборності, виявив, що є люди, які розуміють соборність зовсім по-іншому…

Сесія – дзеркало депутатів.  Тут проявляються амбіції, внутрішні запити, моральність і менталітет обранців партій. Саме партій, бо ще до свого обрання нинішні депутати більше залежали від партій ніж від громади. А зараз, перед черговими виборами залежать ще більше. Тому в голові нинішніх «слуг народу» як в «домі Волконських» – «всьо смешалось»…

Чого можна чекати ковельчанам від депутатів, у яких біс забирає розум? Про перипетії боротьби при вирішенні земельних питань, у яких пахне користю, зловживаннями і поборами «Перець…» писав уже не раз. Та вершиною депутатського дурисвітства стало недавнє «геніальне» голосування про присвоєння назв вулиць міста Ковеля…

Кожна сесія Ковельської міськради спотикається на земельних питаннях. І з кожним разом полум’я конфлікту бурхає все більше. На зорі конфлікту був винен в усьому один лише міський голова. До кінця цьогорічного літа депутати вже гризуться поміж собою. Причини прості. Перша – українська заздрість. Друга – те, що депутати не поділять між собою сфери впливу на той чи інший ласий шматок землі…

Винахідливість людська в досягненні корисливої мети безмежна! В хід іде все – високі слова, нещирі лестощі і дивні, майже еротичні, пози. Аби «урожаю» потрібного зібрати до яких тільки викрутасів представники роду людського не вдаються! В такому винахідництві деякі ковельчани можуть дати фору навіть столичним «хлопцям» і «дівчатам»…

Пом’янути Лесю Українку і ще раз торкнутись невмирущої «Лісової пісні» з’їхалися поети і письменники з Києва, Тернополя, Бреста, Луцька, Рівного, Чернігова і Ковельчани. І «Перець…» теж був. І вірші слухав, і прозу, і пісні. Словом все мило і культурно цілих два дні. Перший у культурно-просвітницькому центрі, а другий – у Нечимному, за Скулином. Було чути дух українства. Адже в Уховецьку власть «совецька», а від Білина до Скулина – незалежна Україна. Отака-то Ковельщина. «Перець» не мудрствував лукаво, а прямо пішов в атаку на самих іменитих українських світил. Виявилось, що вони славні хлопці-козаки...

Якщо вам здається, що казки для  того тільки створюються щоб час балачками згаяти – не вірте. Для того й казка є щоб кожен урок потрібний для себе з неї взяв. І якщо розумними словами серйозних законів до голів достукатись важко, тоді на допомогу приходить казка. Допомагає здитинілому і самозакоханому вберегтися від нових помилок і на хвильку вертає до часів справді чистого і невинного дитинства. Пори, коли життя наступне – як листок чистий: що в душу дитячу кинеш, те й проросте…