Досьє

Піст по-ковельськи

Життя прекрасне... Попри кризи

Оптимістична драма на одну дію

Холодний cічневий ранок. Поблизу сусіднього будинку чути вичитання:

– Україно, моя, Українонько!
Де ж ті витязі, мудрії, вірнії?
Де ж ті воїни, смілії, гордії,
Що тебе у казках прославляють?

Сусідка Маня, зачувши плач, іде на голос:
– Чом ти плачеш, Ганю мила,
Що ж то сталося спозарання?
Чи біду якусь зустріла,
Може, зрадив Йван в коханні?

Ганя:
– Чи ж не чула, що в столиці
Ллється горе через край?
Плаче Ющенко в світлиці,
Юля каже: «Владу дай!»…

Маня:
– Ну й дурна! Й проблеми дивні.
Президент й Прем’єрка Юля
Утопили рідну гривню.
Будем мати з того дулю!

Ганя:
– А Гаранту що робити?
Друзі зрадили й куми.
На Майдані всі відкрито
Поклялись: «Єдині ми!»
Потім – гвалт! – свої ж труїли!..
Чує серце – гибле діло...

Маня:
– Ганю, чула? Україна –
То човен в руках піратів.
Віктор твердить: «Люди кажуть:
Владу ту потрібно гнати!»…

Ганя (знову вичитає):
– Ой, подруженько, що ж то діється?
Сатана здружився з нашою долею.
Чвари й бідність у нас полем сіються.
Ой, Україно, що ж то буде із твоєю волею?

Маня (заспокійливо):
– Не журися. Українці – мудрі люди.
Враз натиснем на клаксони,
Світ почує – сміху буде,
Мокрі будуть панталони…
У відставку піде влада
Ось тоді й настане радість!

Сусідки розходяться. Маня йде мовчки, усміхаючись про себе. Ганя щось виспівує плаксиве під ніс.

Кінець

Коментарі (0):

Коментар: