Досьє

Хто і як любить Україну?

КВК по-українськи

А без брехні – як без води: і ні туди, і ні сюди

Нехай мене грім поб’є...

Тп-р-ру: приїхали!..

Було б усе добре, якби не було погано

Слава героям! або Кризи немає…

– Дивні діла твої, Господи! – хочеться іноді сказати, спостерігаючи за тим, що коїться довкола...

Нє, я не маю на увазі астрономічні ціни на продукти першої необхідності (наприклад, цукор), зростання тарифів на комунальні послуги чи політично-бандитські «розбори» наверху.

Мовчу вже про справу артемівських педофілів, безуспішні розшуки нардепа Лозінського, мовчання «ягнят» (Зварича і Пукача), підозріло швидке накопичення виборчих фондів (а це ж по 2,5 мільйона гривень на кожного, – астрономічна для більшості українців сума!) кандидатами на посаду Президента України, інфляцію та інші неприємні речі.

Все те, дорогії мої, завдяки титанічним зусиллям наших можновладців відійшло «у тень». На порядок денний ними поставлено більш актуальне питання для українців: бути чи не бути, вмерти чи вижити?

Як ви розумієте, маю на увазі епідемію чи то «свинячого», чи то каліфорнійського, чи то «курячого», чи то звичайного грипу. Достеменно у цьому ще ніхто не розібрався, але вже всі знають, що в Україні – катастрофа, якої світ не бачив, що наш народ або вимре, або не виживе. Іншої альтернативи, як казав герой однієї з рекламних телепередач, нема.

Мій сусід, дядько, скажу вам, вредний і єхидний, днями причепився до мене зі своїми дурнуватими запитаннями.

– Ти, Йосю, розумний і начитаний, – почав здалеку. – То поясни мені, недоумку, є в Україні епідемія чи нема?

– Є, – відповідаю. – От і міністр охорони здоров’я про це каже, і прем’єр, і президент…

– А люди справді вмирають?

– Вмирають. Кожен день про це повідомляє і радіо, і телебачення.

– Тоді поясни, чому, коли у попередні роки грип лютував іще більше, а людей помирало не менше, про це мовчали і влада, і медики?

– Ну, зараз, видно, ситуація складніша.

– О, тут ти вгадав, – зловісно усміхнувся сусід. – Ситуація надзвичайна – передвиборна. А відомо ж бо: у мутній водиці завжди легше рибку ловити…

– Ну, ти вже загнув, – не втримався я. – Порівняв: вибори і грип.

– Якщо я «загнув», то як розуміти слова Володимира Литвина, мовлені днями? – не заспокоювався сусід.

– А що він сказав?

– Коли б епідемії в Україні не було, то її слід би було вигадати. А пан Литвин, який потрібний країні, слів на вітер не кидає.

Проти Литвина, який і при Кучмі, і при Ющенку завжди на виду, я аргументів не мав. Тому гречно подякував сусіду за змістовну розмову і пішов додому аналізувати ситуацію.

У той вечір Савік Шустер якраз по телевізору переконував глядачів, що його програма – «самая свободная в Украине» (правда, після недавньої НП у студії, коли нардепи від Партії регіонів у присутності пані Тимошенко трохи не побили ведучого, він став обережнішим у висловлюваннях і наголошує, що лишень намагається зробити програму «самой свободной»).

Говорили-балакали у той вечір багато. Але мені у пам’ять найбільше врізався виступ лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока, котрий порівняв теперішні події в Україні з подіями кількарічної давності в Росії, коли на хвилі антитерористичної риторики Владіміра Путіна і панічних настроїв людей після вибухів житлових будинків, у чому звинуватили чеченців, президентом росіяни одностайно обрали того самого Путіна, а війна в Чечні спалахнула з новою силою і завершилася перемогою федеральних військ.

Звичайно, як написав у свій зоряний час незабутній Леонід Данилович, Україна – не Росія, але чує моя душа, що пан Олег в чомусь має рацію. Бо у тій заварусі, котра нині в суспільстві, – більше політики, аніж медицини. Навіть сам міністр охорони здоров’я Василь Князевич визнав, що порівняльний аналіз епідстанції в Україні за 2008 і 2009 рік засвідчує: торік на 43-му тижні, тобто 20-26 жовтня, кількість хворих становила 42,7 тисячі чоловік, цьогоріч – 48,9 тисячі. Як бачимо, різниця є, але не дуже велика. Про кількість смертей пан міністр не сповіщає, але, знаючи з власного досвіду рівень медичного обслуговування в країні, можу припустити, що й торік, і позаторік людей померло не набагато менше. Але тоді статистику ніхто не оприлюднював, тепер же – зведення йдуть так, як колись ішли з фронту.

Постає, мої дорогії, запитання: а кому це вигідно, щоб сіяти серед людей паніку, тримати їх в постійній напрузі, демонструючи світові, наскільки ми безпорадні і беззахисні?

Найпростіше й найточніше було б сказати: масонам, які сплять й уві сні бачать, що від роботящих, мудрих і гордих українців залишилась якась жменька заляканих і дезорієнтованих людей. Адже не є вже таємницею (і про це Тягнибок теж говорив), що ворожі Україні сили нахабно й послідовно реалізують план цілковитого знищення української нації. І наші верховні правителі, підтримувані морально й матеріально Америкою, Ізраїлем і Росією, аж ніяк цьому не протидіють, бо більшість із них – давно на службі в тих сил.

Але, як мені здається, є й інші причини.

Перша – політична. Не буду стверджувати категорично, але декому дуже хочеться використати грипозну лихоманку для зриву президентських виборів. Недарма ж бо наш гарант із 2-3-відсотковим рейтингом не втомлюється повторювати: «Я переможу!». Він та його «любі друзі» чудово розуміють: поразка теперішнього президента для них усіх смерті подібна…

Вигідний цей стан справ і для інших кандидатів у президенти з високим рейтингом. Прикриваючись словами про здоров’я нації, вони фактично заборонили людям збиратися разом, слухати інших кандидатів, які хочуть і можуть щось змінити на краще в Україні.

Пов’язка на роті українців – це не просто медична маска. Це – символ теперішніх рівнів демократії і свободи слова в державі, засторога для тверезо мислячих громадян на завтра: «Мовчіть і бійтеся, бійтеся і мовчіть!», – наче кажуть нам політики. Німі раби, зашугані і знервовані, їм не страшні. Зате подивіться, кого найбільше показують по телевізору. Звичайно ж, Юлію Володимирівну. Вона – і в Тернополі, і у Львові, і на засіданні уряду, і на селекторній нараді в Києві у студії «Укртелекому», і в інших дуже виграшних для піару місцях.

Зрештою, інакше й бути не може. Адже ВОНА працює, а всі ВОНИ – їй заважають, як заважає поганому танцюристу одна штука (точніше – дві, що поміж ногами).

Спробуй у такій екстремальній ситуації пробитися на телебачення якомусь іншому кандидату! Зашугають. Не зрозуміють. Зганьблять…

Он, Валерій Асадчев, полтавський губернатор (якщо не помиляюсь) намагався «пробитися». Нє, не на телебачення – просто під час селекторної наради наважився сказати тіпа того, що політика – політикам, а медицина – медикам. Ех, і розлютилася ж пані Юля! З білої і пухнастої кішечки враз перетворилася в мордату крокодилу. Мовчать! Знать своє місце!

Уявляю, як пишно розквітне в країні демократія, коли ВОНА займе царський престол наступного року. Ющенкові вкупі з Кучмою і Кравчуком далеко до неї буде.

Є ще одна причина нинішнього психозу – фінансова. Гроші перед виборами потрібні всім. А їх нині в державній скарбниці – катма. Попередні вибори добряче потрусили гаманці товстосумів. От і шукають нині «захисники» народних інтересів джерела їх швидкого поповнення. Паніка серед населення, гарячкові прошуки ним потрібних і непотрібних ліків – золота жила надприбутків для олігархів від медицини. А влада – тут, як тут. Збагачуйтесь, любі, а ми вам допоможемо.

Інтернет-видання «Оглядач» 3 листопада ц.р. розмістило цікаву інформацію під заголовком «Паніку для збуту «Таміфлю» планували ще в липні. Ліки, які заборонили в Японії, продали Україні у 20 разів дешевше, аніж Пентагону». Відомо, що нині ці ліки масово завозять в країну, на що витрачено величезні кошти з державного бюджету. Однак, виявляється, «Таміфлю» не тільки допомагає при лікуванні хвороби, а й дає серйозні ускладнення. Тому від нього спочатку відмовлялися у США, потім – у Японії та ін. Влітку нинішнього року, як повідомляє «Оглядач», компанія-виробник «Таміфлю» змінила тактику: вона перестала пропонувати свій препарат для лікування хворих у високорозвинутих країнах, а нав’язує його так званим «будним» країнам (у тому числі й Україні) за ціною майже у 20 разів дешевною, аніж Пентагону (!)

Наші можновладці «клюнули» на приманку. За погодженням із ними «Таміфлю» в кількості 61 тисяча доз закупили для українців і передали у Всесвітню Організацію Здоров’я (ВОЗ) іще влітку цього року. Судячи із повідомлень преси, препарат масово закуповують і нині, в чому особливу активність виявляє кум пана Президента, олігарх і за сумісництвом – міністр закордонних справ Петро Порошенко.

«На що це схоже?» – запитує «Оглядач», посилаючись на Newsme. І робить висновок. «На велику аферу з державними фінансами»…

Дивлячись на все те, не витримав навіть екс-глава Секретаріату Президента, лідер «Єдиного Центру» Віктор Балога. Він висловився коротко і конкретно: «По суті, інформування населення про епідемію стало епідемією дезінформації та обману, у тому числі – свідомого…»

Хто-хто, а пан Балога в подібних дезінформаційних епідеміях розбирається непогано, враховуючи його багаторічний досвід роботи як «сірого кардинала» в команді Віктора Андрійовича. Не вірити йому в цій ситуації немає жодних підстав.

Шкода тільки, мої дорогії, що від подібних викриттів особам, які нас дурять, – ні холодно, ні жарко. Вони й далі роблять своє – нищать Україну, а разом із нею – нас із Вами.

Так, наше суспільство серйозно хворе – і в прямому, і в переносному значенні слова. Але лікувати його правителів потрібно не «Таміфлю», «Амізоном» чи оксоліновою маззю, а чимось міцнішим. Щоб раз і назавжди запам’ятали: з народом не можна жартувати, як не можна робити піар на його бідах і стражданнях.

Бо за все скоєне рано чи пізно доведеться відповідати. Якщо не перед людьми, яких наші вожді і вождики давно не бояться, то перед Богом…

Коментарі (3):

Коментар: