Досьє

Тридцять два папуги для Джульєтти

Особливості національної правди

ВОРОНА І ЦЕЛОФАН

БАЙКИ-ПОТУРАЙКИ

Розпалімо, браття, ватру,
хай горить вона.
Ми ж візьмімо кожен кварту
доброго вина
Й заспіваймо, ставши кружно,
словом чи без слів,
Головне, щоб то був дружний
за Вкраїну спів.


Темні сили йдуть зі сходу,
як ішли не раз,
Щоб принести нам незгоду,
роз’єднати нас,
А потому поодинці
в свій загнати хлів
І зробити з українців
зграю москалів.


Відібрати мову, пам’ять,
корені – під ніж,
Обернути гідність в рам’я,
щоб були підліш,
Щоб усе чуже любили,
як пітьму кроти
Й один одного топили
в ложечці води.


А Вкраїна хай тим часом
терном зароста.
Хай народ її нещасний,
наче сирота,
Попід тинню на чужи́ні
просить хліба шмат,
Бо йому в своїй країні
чужина стократ.


Що ж то, браття, з нами стало?
Турок – не козак?
Чи відваги в серці мало?
Чи шляхетства брак?
Ми забули запах волі,
Наче ті воли.
Ми свою безцінну долю
безцінь оддали.


І тепер личина вража
нами помика.
Знає: купить і запряже
в мажу козака.
Знає: збреше – і повірить
у брехню простак.
І повірить, і довірить
владу просто так.


Відгули над нами бурі,
відбули часи.
Звідти предків, наче турів,
чутно голоси.
Бо були воно громово,
лунами стома,
А нам кажуть: «Не було вас
і тепер нема».


А над нами ж наше небо,
чисте й голубе.
Ось ми, є ми, тільки треба
зрушити себе,
Відвести з очей полуду
вікову – не то
Завтра й справді нас не буде,
будемо – ніхто.


Нумо станьмо, друзі, в коло,
станьмо як один.
Нам ще бути, як ніколи,
ми ж народ, не дим.
Ще горить в душі багаття,
пісня ще луна.
За Вкраїну станьмо, браття,
бо вона одна!

м. Луцьк

Коментарі (0):

Коментар: