Досьє

Політичним анекдотом – по державній службі!

Журналістика іноді «вилазить боком»

У Рік Вола не суньте зла…

На життєвому і творчому шляху Вані Корифана було чимало нетипових ситуацій, курйозних випадків та анекдотичних бувальщин. Чого варта лишень історія про те, як він став «внєбрачним сином». Було це, як то кажуть, «на зорі» журналістської кар’єри, ще задовго до здобуття «лаврів» сміхотерапевта…

…Від прізвища голови Волинської облдержтелерадіокомпанії Святослава Пирожка справжнє прізвище Вані Корифана відрізняється всього двома літерами. А в родовому відмінку Пирожика від Пирожка взагалі відрізняє лише одна «зайва» (а мо’, й не зайва?) буква. Саме цієї букви дехто з читачів «Волинського вісника», а згодом газети «Віче», з яких я розпочинав свою стежку в журналістиці, чи то з неуважності не помічав, чи спеціально не хотів помічати. Через що автору цих слів на початку журналістської роботи доводилось не раз потрапляти в досить кумедні ситуації. Тим більше, що і Святослав Пирожко – теж із журналістської когорти.

Вже коли cтатті Пирожика були трохи на слуху, розпочалися всілякі «цікаві» дзвінки до редакції «Віче». Цікавилися, звідки взявся в газеті «новенький», хто його сюди «пристроїв», і, ніби між іншим, – чи не є, часом, новий репортер родичем голови обласної держтелерадіокомпанії? Моїм колегам доводилося терпляче пояснювати, що «не є», а спадкоємцем телевізійника Пирожка газетяра Пирожика можна вважати хіба як спадкоємцем фаху. Сам же я віджартовувався, що якимись далекими родичами ми є однозначно, бо ж – з одного, хлібного кореня…

Зрештою, якось мій тодішній колега по кабінету, нині головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк не витримав такого потоку однотипних «цікавих» запитань. Чи спересердя, чи з поспіху, чи просто був тоді в такому гуморі, але раптом відрекомендував мене в телефонну трубку як «улюбленого сина» Святослава Костянтиновича. От тільки, на російський манер, «внєбрачного». З тої миті я й став «внєбрачним сином»…

Історія з «внєбрачним сином» фактично мала й продовження. Того ж, 1995-го року, судилось мені, як голові Волинської філії Української Студентської Спілки, організовувати в Луцьку черговий з’їзд УСС (Студентська спілка на той час практикувала проведення своїх найвищих зібрань у найдієвіших регіонах). У Навчально-методичному центрі профспілок області, де ми вирішили проводити зібрання, нам створили клімат найбільшого сприяння. З’їзд пройшов на найвищому рівні, без будь-яких непорозумінь із адміністрацією готельного комплексу...

А пізніше з'ясувалося, що мене тут знову сприймали… за сина Святослава Костянтиновича. Знайомому, який завітав сюди у день з’їзду, на вахті так і пояснили. Мовляв, «тут у нас син голови облдержтелерадіокомпанії студентський з’їзд проводить». А авторитет у пана Пирожка, як ви вже зрозуміли, – незаперечний!

Описав цей курйозний випадок в газеті. Цікавитися моїм «походженням» нарешті перестали…

Із закинутого записничка

АМУРИЗМИ

* Незвабливих дівчат не трапляється, трапляються невмілі кавалери.
* Для декого любов – без змісту, як не наповнена спиртним.
* Для більшості щастя – у їхніх руках, для декого ж – між ногами.
* Некрасивих жінок не буває, буває мало горілки.
* Пляшка, як дівка: чим вище береш, тим більше хочеться.
* Краще бути п'яним від щастя, ніж пити від нерозділеного кохання.
* Щасливий той, хто не спізнав кохання: він ще спізнає його і... стане нещасним.

ШТАНИ

Якось ввечері зайшов я
В клуб на дископляс.
Глядь! – дівчина «вишиває»
В джинсах «Адідас».

Тут чувак якийсь до неї
Всяко «під’їжджає»,
Та й на ті шикарні джинси
Хтиво позирає…

Я «підрулюю» й собі:
– Здрастуй, моя люба!..
А вона – його під руку,
Та й чкурнула з клуба.

Вийшов з горя я надвір,
Вийняв сигарету.
Не везе щось у любові
Бідному поету…

Аж прислухавсь: плач якийсь
Чується неначе.
Дай, подумав, підійду,
Гляну, хто ж то плаче?

Глипнув… Дівка без штанів,
Десь між лопухами,
Ледь прикрившись, аж ридає
Гіркими сльозами:

– Я ж то думала… Мене
Буде він… кохати…
А він зняв з мене штани
І… давай тікати!..

Тож, дівчата, стережіться
Хлопців таких мати!
Є ще в нас спеціалісти
З вас штани знімати...

Зі святом вас, красуні наші незрівнянні!

Коментарі (6):

Коментар: