ЯК СТАЛО, ЩО В СТРИЮ КІНО НЕ СТАЛО (Хронологія приХватизації стрийських кінотеатрів)
Двічі дипломоване хамло
Сміх крізь сльози
НАРОДИВСЯ НАЙКРАЩИМ ПОДАРУНОЧКОМ УСІМ ЖІНКАМ...
Народився найкращим подаруночком усім жінкам – 8 березня 1957 року. В сім`ї селянки і невідомо кого (за метрикою) в «деревне Большое Кислово Торопецкого района Калининской области РСФСР»...
Де це і як далеко від нинішнього місця проживання – поняття не маю. Навіть не пам`ятаю, як оте все, перелічене в лапках, виглядає «в натурі». Знаю лише, що ні тої «деревни» і того району, та й навіть області та «РСФСР» уже – немає в природі. Як, на жаль, і моїх рідних...
У віці 2 чи 3 роки я опинився в Ковелі, а в перший чи другий клас пішов у Володимир-Волинську школу-інтернат. Вже з 5-го класу почав отримувати гонорари з районної газети, чого нині теж, до речі, немає...
А після школи, перемігши у творчому конкурсі та на 4-х чи 5-ти екзаменах 16 своїх суперників на місце першокурсника факультету журналістики Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка, став студентом. Гонорари зросли й почастішали. А вже за 5 років опинився на запрошення у Донецькому облтелерадіокомітеті на посаді редактора «Останніх вістей» радіо.
З тих пір ці «вісті» переслідуватимуть мене все життя. З приходом Мішки Горбачова, «перестройки, демократии и гласности» став заступником головного редактора Донецького телебачення. За цей час «народив» від своєї однокурсниці – чарівної стриянки Світлани – сина і дочку…
З усім цим легким багажем і перейшов на «вільні хліба» власкора УТ у Волинській області, якій віддавав у національному ефірі до 300 сюжетів щороку, одночасно ведучи власну авторську музично-інформаційну програму у «прямому ефірі» «Променя» під назвою «А у нас, на Волині». Натхненником та захисником якої, коли періодично намагалися її закрити, був сам Микола Амосов.
А потім прийшов «Долбанов»… Себто, Долганов – «торгаш-комерсант», який став вихолощувати з сюжетів усе добре і просто людське. Якось я не стримався і назвав його правдиво, як є насправді, – «Долбанов». На цьому моя кар’єра на УТ-1 і завершилася… Я пішов у обласні газети «Досвітня зоря» та «Волинські губернські відомості»...
Після 50-ти прийшла загроза старості... Захотілося власної хати-маєтку та об`єднання сім`ї. Всі «шпаківні» продали і купили одну хату на 4 вже сім`ї. Тут, у Стрию, і працюю знову на ТБ, а живу за півгодини пішки – у селі Діброва. Тут і сміюся... А що в нинішній час ще лишається?
