ХТОСЬ НАЗИВАЄ ЙОГО КОВЕЛЬСЬКИМ ОСТАПОМ ВИШНЕЮ...
Ковельчанин Віталій Лихобицький не належить до широко розрекламованих «зірок» українського гумору. Не увінчаний він і різноманітними званнями на кшталт «народний», «заслужений». Та й власних книжок, на превеликий жаль, не має – надто дороге сьогодні це задоволення для пересічного пенсіонера, хоч іще й працюючого.
А проте Віталій Павлович – дуже талановитий гуморист, сатирик, творчість якого може слугувати добрим прикладом навіть маститим сміхачам. Бо в той час, як вони переважно мовчать або видають «на гора» щось нудненько-сіреньке, беззубо-мирненьке, наш земляк не боїться вголос говорити про болячки теперішнього життя-буття, недолугість і непрофесіоналізм сучасних правителів.
Пану Віталію вдається практично все: і байка, і гумореска, і фейлетон. І не просто вдається, а й чудово сприймається людьми – чи то колегами по роботі, чи то сусідами, чи то рідними. Хтось називає його ковельським Остапом Вишнею, хтось – Степаном Олійником, і в жодному з цих означень нема перебільшення: він – таки талановитий, дотепний, гострий...
Народився Віталій Лихобицький 1938 року на Турійщині, в селі Селець. Закінчивши Турійську десятирічку, пішов працювати на Нововолинську шахту №6. Потім трудився в геологорозвідувальній партії, шукав разом із хлопцями сировину для майбутнього силікатного заводу у Люблинці. В 1958-1961 роках служив у армії, де й залишився «надстроковиком». Був ним небагато-немало – аж 28 років. Звільнившись у запас, пішов працювати на новозбудований Ковельський телеретранслятор, де трудиться до цих пір.
Коли вийшов на пенсію, почав пробувати сили в сатирі й гуморі. Вдалося. Надіслав свої твори для місцевої газети «Вісті Ковельщини». Надрукували. З тих під Віталій Лихобицький – постійний дописувач цього видання, неодноразово перемагав у творчих конкурсах, які проводила редакція. Та й на загальноукраїнській орбіті «засвітився», виборовши торік перемогу, про яку «Перець…» уже повідомляв.
Відсьогодні пан Віталій – гість «Перця…»!
