ВОЖДІ-ШИНКАРІ

ЯК ДІД З БАБОЮ ПРИЙМАЛИ АНТИКРИЗОВУ ПРОГРАМУ

ПРОПОЗИЦІЯ В ПАРЛАМЕНТ, ЩОБ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ВНЕСЛИ БІЙКИ У РЕГЛАМЕНТ

КОЛИ ПРИ НАРОДЖЕННІ ВСІ ДІТИ КРИЧАТЬ,  ВІН  РЕГОТАВ!

Замість біографії

Біографія Костя Волиняки, як і більшості гумористів, дуже проста, але цікава. Народився він углухому селі на Волині. Коли при народженні всі діти кричать, то він реготав. Відразу було видно, що з цієї дитини виросте гуморист.

Читати вчився по заголовках газет, а писати – на парканах і стінах туалету. Так із юних літ кувався характер гумориста. В чотири роки він уже вільно читав радянські газети і голосно з того всього сміявся.

Хоч хлопчина ріс у бідній сім’ї колгоспників, завжди був веселим і кмітливим, добре вчився у школі. Піонерський галстук носив у кишені, за що йому не раз влітало від педагогів.

У дитинстві в Костя проявився потяг до малювання. Починав з великого. Малював портрети Леніна, Сталіна, Хрущова, але як не старався, виходили карикатури. Школяр міг за те все поплатитися, тому за порадою ровесників перейшов на карти. І це мало більший успіх. Усі діти в його рідному селі грали картами, намальованими на картоні Волинякою. За це Костю дуже поважало підростаюче покоління.

Після закінчення школи працював на терені нашої культури — завклубом у селі. Потім Кость служив у Радянській армії на авіаційному полігоні у Тамбовських лісах. Там йому товаришем був тамбовський вовк. Не раз молодий і хоробрий солдат був присутнім на авіаційних бомбардуваннях і брав участь у їх обслуговуванні. Ризикуючи життям, викопував, носив і підривав бомби, які впали й не розірвалися. За це його нагородили значком «Відмінник бойової і політичної підготовки» і присвоїли високе армійське звання – єфрейтор.

Гуморески почав писати,навчаючись на філологічному факультеті Львівського університету. В основному – на побутові теми, боявся, щоб не вигнали за сатиру з універу, чи не послали в командировку доСибіру, як деяких філологів та журналістів, із якими разом навчався.

Зрозуміло, що в часи комуно-радянської тоталітарної системи талант гумориста і сатирика не міг широко розкритися. Свої твори він здебільшого писав у шухляду. Осмілів Костя тільки в часи перебудови. У 1990 році заснував разом із іншими волинськими сатириками та гумористами веселу газету «НАТЕ» і став її редактором. Газета стала лауреатом І Всеукраїнського конкурсу гумору і сатири. Але проіснувала всього три роки, а потім почалася інфляція – і її тихенько закрили.

Нині поет друкується врізних виданнях. Щоправда, ходять чутки, щойтепер подає він до друку далеко не все, що пише…

Про Костю розповідають багато анекдотів. Кажуть, що олігархи платять йому доларами за те, щоб про них нічого не писав. А якщо вже напише щось, то щоб ніде не друкував. Особливо зростають такі гонорари під час виборів.

Хоча адміністрація «Перця Волинського» у те не вірить. Адже чимало сатиричних творів Костя Волиняки присвяченісаме нашим політикам і високопосадовцям. Про них він пише, якщо можна так сказати, з особливою сатиричною любов’ю і теплотою...