Моє тверде переконання полягає у тому, що в цих умовах, при сьогоднішній політичній, економічній, бюджетній ситуації, будь-який член уряду, в тому числі й прем’єр-міністр, не мають права балотуватись і брати участь у президентських перегонах, оскільки це вкрай негативно вплине на діяльність виконавчої влади в Україні. Урядовці повинні утримувати стабільність в економіці держави, а не брати участь у передвиборчій кампанії.

Повзучий державний переворот зупинено. Однак змовники навряд чи зреклися своїх марень про повне закабалення України і своє довічне правління. Тепер безчесні лідери разом зі своїми «кнопкодавами» і найманими політологами показують чудеса словесної еквілібристики, аби знову втертись у довіру до народу. Але українці здобули гіркий досвід – вірити пройдисвітам не можна. З метою недопущення у подальшому подібних спроб узурпації влади Всеукраїнське об’єднання «Свобода» звернулось до Служби безпеки України із заявою про змову, спрямовану на насильницьку зміну влади та повалення конституційного ладу в Україні, і з вимогою притягнути учасників цього злочину до кримінальної відповідальності.

Найприкріше те, що процес і далі йде повним ходом. Адже вся нинішня боротьба за кредити МВФ – це принципово помилковий тип політики, бо кредити беруться державою, а будуть витрачені в основному на погашення боргів комерційних структур і приватних банків. А політика перекачування комерційного боргу в державний – це політика чужих інтересів. До останнього часу у нас швидко зростав комерційний борг, але державний зовнішній борг залишався порівняно невеликим – близько 14-15 мільярдів доларів. Отриманням кредиту МВФ ми його збільшили у понад два рази практично одним махом і зараз активно займаємося пошуком інших джерел отримання позик. А далі процес, якщо його вчасно не зупинити, піде по саморозкручуваній спіралі. Через 2-3 роки не буде дивним, якщо державний борг України сягне 100 мільярдів доларів. Тому ключовим учора, сьогодні і завтра є запитання, хто і як управляє потоками капіталу і хто мусить нести за це відповідальність?

Ризик один: будь-який новий президент не протримається і двох років – загине в неминучих соціальних вибухах. Однак цей самий ризик може стати й винятковою можливістю. Адже питання не в тому, хто стане президентом сьогодні, а в тому, чи вистачить у суспільства, охопленого економічною і політичною кризою, часу, щоб породити нову еліту, здатну жертвувати власними інтересами задля інтересів держави. Можливо, у період непростих випробувань з’являться люди з регіонів, які спочатку без допомоги центру виживуть у своїх містах, а потім візьмуть Київ…

У будь-якій ситуації дозволяти собі силові дії стосовно поліції іншої країни, тим більше – міністрові МВС, неприпустимо. На жаль, політичний досвід Юрія Віталійовича виявився багатим на схожі речі. Попри своє, м’яко кажучи, непросте ставлення до Черновецького, я досі абсолютно впевнений, що міністр внутрішніх справ під час відомого засідання РНБОУ створив прецедент, який так і не отримав адекватної оцінки ні правоохоронних органів, ні громадськості. І цю тезу я неодноразово озвучував у ЗМІ…

... Партії в Україні продають не лише за гроші, а й за певні преференції для засновників. Досить успішно можна продати партію «по бартеру» – за посади, за якісь вигідні для бізнесу продавця владні рішення або за обіцянки таких рішень…

Якщо кожного депутата, який з'являється на вулицях у нетверезому вигляді, розглядати на фракції, тоді вона через місяць перестане існувати, оскільки, наскільки я знаю, непитущих у фракції немає…

Проблема насправді набагато ширша. Покажіть мені сьогодні хоч одного політика верхнього ешелону, який ставить закон вище за політичну волю! Немає такого політика. Мало того, немає навіть теоретичних передумов до його появи. Як результат – кожний із нас змушений діяти у вже заданій системі координат. У якій, на жаль, немає поганого і гарного, є тільки погане і жахливе. Восени 2008-го ми вибрали поганий варіант. Якщо ви думаєте, що все це минає безслідно, то помиляєтеся. Є ціла низка сумнівів. Насправді сьогодні я перебуваю в глибоких філософських роздумах із приводу свого майбутнього в політиці…

Очевидно, що в умовах, коли стрімко знижується рейтинг довіри до Блоку Юлії Тимошенко, йому зовсім не вигідно йти на вибори. Найімовірніше, одностайними з БЮТівцями будуть комуністи і Блок Литвина, які вже й так у коаліції – перші де-факто, другі – де-юре.

Тішить, що нарешті настала справжня весна. Як тільки вона прийшла, серця одразу розтали, у всіх з’явився гарний настрій, попри економічну погоду за вікном. Взагалі на кризу треба менше звертати уваги, а жити так, як живе природа. Вона ж розквітає, їй наплювати на економічні проблеми ... До того ж, весна – це завжди любов!