На час Мундіалю футбольна тема домінує. На жаль цього разу громадяни України не належать до тих щасливців, які мають змогу вболівати за «своїх». Але для чоловічої половини і, навіть, для деяких представниць прекрасної статі, обговорення футбольних тонкощів стало головною темою для спілкування. Сподіваємось гумореска за авторством мешканця сусідньої Рівненщини допоможе віднайти нові нюанси у цій великій грі, ім’я якій – Футбол…

Весна на Волині завжди розкривається квітами, жінками і… політичними перлами. Новопризначений головою ВОДА уродженець Ковельщини Борис Клімчук, котрий ніколи не страждав відсутністю гумору, вирішив не залишати «грицюкізми» в самотності й подарував у своїй «інавгураційній» промові декілька веселинок. «Перець по-ковельськи» наводить дещо з почутого…

Звістка про смерть композитора, поета і співака В’ячеслава Хурсенка не змогла залишити байдужими, мабуть, нікого, хто добре знав цього співака-життєлюба. Це якраз той випадок, коли сміх впору змінити на печать і скорботу перед світлою пам’яттю Людини з великої літери. «Може, влада нарешті визнає – хто в нас насправді НАРОДНИЙ? Без лизоблюдства, ходінь по кабінетах, хабарів і відкатів? Його пісня звучала в Юрмалі! Славік – лауреат 2-ї «Червоної Рути». Він не був ні ручним, ні зручним…», – написав під враженням цієї втрати інший наш земляк, композитор і співак із Володимира Сергій Шишкін. «Перець…» вважає, що зроблене В'ячеславом Хурсенком дає нам усі підстави зарахувати його до «Класики» української поетики і мелодики…

Бажаючих чвари між українцями посіяти не бракувало ніколи. От і сьогодні, в річницю початку Другої Світової війни, знайшлися на Волині перевертні, в яких войовничий дух чи то Сталіна, чи то Гітлера вселився. І вирішили вони повоювати трішки. Та не відверто на герць вийти, а в підпілля погратися: «ґакейкройци»* по ночах на стінах та парканах помалювати, листівочок анонімних при місяці поклеїти. Та можна було б на ту мізерію і не зважати, так не про їх же честь мова. Багато, бачте, всілякого бундючного непотребу гавкає на героїв наших – і президенти, і резиденти, і «політики», і «аналітики»…

Читаючи нову збірку нашого колеги Олега Потурая, що побачила світ у видавництві «Терен», згадав крилатий вислів про те, що в житті завжди є місце для подвигу. І подумки зауважив, що для класики – теж. Адже творять її живі люди. І нерідко вони живуть десь зовсім поруч, а ми їх не помічаємо. Якось надто часто так парадоксально закономірно, що «в своїй землі нема пророка»… Хотілось би вірити, що сьогоднішнього дебютанта «Перця…» останнє не торкнеться. Бо неповторний авторський стиль, легкість чтива та непересічний талант фейлетоніста Олега Потурая, без перебільшення, дають усі підстави зарахувати його нову збірку до класики українського гумору.

Злами в історії імперій провокують появу феноменів небувалого і несподіваного рівня. І роль таких яскравих «феноменів»-митців у цих процесах є значно більшою, ніж діяльність нудно-самозакоханих політиків. Тому, поряд з багатьма «аномаліями» 90-х років на кін перемін ступила українська гумористична авторська пісня міцною ходою Станіслава Щербатих...

Давно вже не було літописця на сесіях обласної ради. Однак наші депутати продовжують поповнювати скарбничку «грицюкізмів». Двадцять девята сесія п’ятого скликання від 15 травня «на гора» видала їх не один десяток. Тож публікуємо першу частину, оскільки продовження сесії 26 травня. Безумовним і незаперечним лідером є сам голова обласної ради Анатолій Грицюк. Йому й першому слово...

В історії української культури та літератури зокрема є багато цікавих явищ, які з плином часу ледь не «канули в Лету». До таких, безперечно, належить і сатирично-гумористичний журнал «Шершень». Останній з’явився в Києві 103 роки тому і став яскравою зіркою на небосхилі українського сміхотворства. Попри те, що існування «Шершня» було відносно коротким – 26 номерів із січня по липень 1906 року…

Продовжуючи тему весни і кохання сьогодні «Перець …» спробує внести свою частку в досягнення гармонії стосунків між чоловіком і жінкою. Нагадаємо, що нещодавно у «приперчений» спосіб ми вже зверталися до цієї теми: http://perec.in.ua/pepper_life/34/, http://perec.in.ua/classic/33/. Сьогодні в черговий раз пробуємо запелювати до чоловіків із тим, щоб сильніша половина людства всіляко оберігала і любила свою прекрасну половину…

Неповторно яскравим портретом у галереї української сміхової культури є образ Остапа Вишні (1889-1956). Він навіть став автором нового жанру – усмішки. Його авторський неожанр – це різновид фейлетона та гуморески. Сам термін увів Остап Вишня. Хоча деякі із власних творів він іменував «реп’яшками». Втім, практично всі вони не втратили актуальності й досьогодні. Пропонуємо нашим читачам дещо з менш відомих творів Остапа Вишні.