Повстанський «Перець»

Cьогодні в рубриці «Класика» «Перець по-ковельськи» презентує невмирущу сторінку нашої славної історії – «Повстанський фольклор», який у непрості роки боротьби за Українську державу творили ідеологи ОУН-УПА. Навіть у найтяжчі хвилини своєї боротьби вони розуміли, що сміх – це найгрізніша зброя, яка наводила жах на окупантів. І тому пускали в хід і гумор, і сатиру, й гостро «приперчену» карикатуру. Без зайвих прикрашувань чи недомовок: війна є війна...

Серед ідеологів ОУН-УПА чільне місце належить Нілу Хасевичу, чиї графіка, плакат і карикатура мали надзвичайно потужну силу впливу на свідомість українців. Художньому перу ідеологів ОУН-УПА належить також яскравий зразок класики українського гумору і сатири – «Деклярація українського перця», яку сьогодні публікуємо на своїх сторінках.

Інші матеріали рубрики «Повстанський фольклор» ви можете знайти на сайті – http://oun-upa.org.ua/archive/

ПОВСТАНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР

«Деклярація українського перця»

Листопад 1943

СЛОВО МАЄ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕЦЬ

Довго я міркував, як врятувати нашу славну Вітчизну Україну від вовчої пащеки гітлерівських голопузих і ненажерливих волоцюг та сталінських задрипаних і борубуляхами брехні обвішаних скажених псюг. Думав я довго, але діяти буду швидко, бо дивитися на безпорадність наших Тюхтіїв мені врешті-решт стало бридко.

Тому перед всім світом своє і всього Коша Перчиного рішення чесно об’являю і свою деклярацію, на три запорізькі артікули розділяю:

АРТІКУЛ 1

Та хай знають усі люди на землі, всі боги на небі, всі чорти в пеклі, усе живе й мертве, старе й мале, сильне і немічне, все те, що здихає, що на світі вічне, що Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, Мужицькою Українською Милостю з української землі зроджений, підперчування українського борщу призначений, великою силою і могутністю обдарований, що в давнину чумаками як страшна биків-волів круторогих підгоняюча сила вживаний, схожу від сьогодні між люди і, насамперед, ГОРЕ ВЕЛИКЕ ВИД МЕНЕ ВСІМ ТЮХТІЯМ-ГРЕЧКОСІЯМ БУДЕ.

Усяк, хто плаче, скиглить, просить, усяк, хто злодюгам хліб свій задарма виносить, усяк, хто свою потилицю у злості великій чуха, хто брехунів і шарлотанів, развісивши вуха, слуха, хто чекає при березі моря погоди, хто за овечою шкурою не бачить вовчої породи, хто, як заєць, на своїй землі животіє, хто, як пес лягавий, перед ворогом мліє, хто в рабство віддає своїх діточок рідних, хто ворогам продає братів своїх рідних, усяк, кому кат безборонно ліпить на лобі ґулі, хто за працю тяжку покорно глитає дулі, усяк, хто на печі любить в цей час лежати, хто носа боїться висунути з хати, усяк, хто, як віл, як худоба, сам в ярмо свою шию саджає, хто у ворога милостині слізно благає, – від мене пощади нехай не чекає.

Таких людців нещадно довбнею лупитиму, на глум підійматиму, з печі лежнів зганятиму. Всю силу і їдкість перчину їм куди треба впихатиму, аби сучі діти хапали сокири, рогачі, вила і рублі, дишлі, люшні, ножі і дубові палиці що під руки попало, бо пора за дармоїдів взятися саме настала. Пожену всіх на бій за волю, землю, владу і славу, за ВЕЛИКУ УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ.

АРТІКУЛ 2

А ЩЕ Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, НА ВВЕСЬ СВІТ, ЯК СПРАВЖНІЙ КОЗАК, ЗАЯВЛЯЮ:

Ти, псявіро німецька, вошо арійська, гадюко новоєвропейська, ти нордійського балагану євнух червиний, Наполеон сопливий, скажена націонал-соціялістична сова, без двадцяти клепок осляча голова, божевільний дикун, бундючний гавкун, ти – кровожерний бандюга, нахабний злодюга, на весь світ смердючий тхір, зі всіх звірів звір, самого сатани блазень і брат, – одержиш од мене слонячу порцію перчину, щоб добіг без пересядки аж у пекло назад, сучій сину.

Ти, Адольф Гітлер, фюрер тупоголових ґерманців, знаних з історії голодранців, найвибраніших скотів, біля бабської спідниці славних лицарів, немовлят хоробрих душителів, від сала, масла і яєць визволителю, знай:

– Не бачити тобі України, як своїх власних дітей. Тікатимеш ти з нашої землі, аж фюреренчатиме. Тебе і твою жовтороту орду до ноги виб’ємо, по світу розвіємо, бо з діда-прадіда вовків бити вміємо. Коштувала наша земля і не такого гною, як твої жирнотілі паскуди разом з тобою. Тож начувайся, катюго, і занай: на могилах ваших для себе зберемо багатий врожай…

АРТІКУЛ 3

І ЩЕ Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, НА ВВЕСЬ СВІТ, ЯК СПРАВЖНИЙ КОЗАК, ПО-ТРЕТЄ ЗАЯВЛЯЮ:

Слухай ти, кремлівських льохів безхвоста криса, кривонога очмана, нещасної матері рябий вилупок, покидьок з кавказьких гір, тифлиський злодюго, бакинський бандюго, яничар грузинський, мучитель України, кат Білорусії, приший кобилі-хвіст в Росії, чума в Узбеччині, зараза в Казахстані, короста в Таджикії, барбос в Арменії, потвора в Фінляндії, міжнародна брехлива шлюха, вусатий розпроклятий бог, кривавий деспот, тиран, справжнісінький шолудивий баран, недовчений семінарист і в пролетарскому заду двохметровий глист. Ти, Сталін Йосип, тоді вернешся на Україну, коли у твоїх вуркаганських прихвостнів собачі хвости виростуть, а в тебе самого очі рогом із лоба полізуть. Тебе ми радо привітаємо і обох, разом з твоїм молочним братом Гітлером, на одній гіллячці за шію почіпляємо.

Ти думаєш, що ми забули про голод у 33-му році, про Біломор-канали, про Сахалін і білих ведмедів, що там нас живцем їли, про колективи, індустріялізації, стахановщину і «соціялістичні норми», про тюрми, лагери, енкаведистські «заботи» і «заможне», «веселе» наше життя.

На суші, в повітрі, на воді і під водою будемо битися, лютий виродок, з тобою. Побачимо, який з тебе хоробрий лицар і чи зумієш ти голим задом українського їжака вбити.

Ні жалю, ні пощади не ждіть від мене і всього Коша Перчиного, імперіялістичні гади. Погроз ваших не боїмося, плюємо на них і сміємося. Ви поки що удвох бийтеся, а ми скоро до вас, так як треба, візьмемося. А поки настане той веселий час, поцілуйте он куди нас!

За ухвалою одностайною всього Коша Перчиного Гнізда Осиного над цією деклярацією сам власноручно підписуюсь:

ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ,
ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН

http://oun-upa.org.ua/archive/deklaracija_percia.html

Про те, що ідеологічна війна велася на всіх можливих фронтах, у тому числі й на фронті гумору та сатири, свідчить так званий «Антиповстанський фольклор», у якому бандерівці змальовуються виключно антигероями, – з позицій роками культивованої в російській свідомості «бандерофобії». Втім, судіть самі…

АНТИПОВСТАНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР

«Анекдоти про бандерівців»

* Йде чота упівців по лісі. Чують щось в кущах шарудить. Вони туди, а там хтось сидить.
– Ти що тут робиш?
– Я грібочкі сабіраю…
– А ти що їх тут садив?!!

* У стаpого бандеpівця питають:
– Діду, у тебе патpони є?
– Hема, хлопці.
– Діду, а пістолет є?
– Hема, хлопці.
– А кулемет є?
– А ось чого нема, того нема!

* 1946 рік. Галичина. Йдуть лісом двоє хлопців. Бачать, дідусь прив’язав москаля до дерева і пиляє пилкою.
– Та чи пан не має ножа чи сокири?
– Та ні, пан має і ніж, і сокиру, але пан має ще час і натхнення!

* Вмирає старий бандерівець.
– Синку, клич скоріш парторга, хочу в партію вступити.
– Тато, що з вами? Усе життя ненавидiли ж їх!
– Не бiда, синку. Умру – на одного комуняку менше стане…

* Їде автобус у Львівській області. На зупинці заходить дідуган-вуйко з рушницею:
– Ану братці, скажіть-но мені, котра зараз година?
Піднімається негр:
– Чверть на шосту.
– Та сиди-сиди, синку, я й так бачу, що ти не москаль.

* Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений «стрибок».
– Cпитай москаля, де розташована їхня частина.
– Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.
– Я не скажу!
– Москаль відповів, що не скаже.
– То скажи, що зараз ми його катуватимемо.
– Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.
– Я все равно не скажу!
– Москаль каже, що все одно мовчатиме.
– То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками!
– А что это они внесли?
– Это жаровня. Сейчас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.
– Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!
– Що там москаль белькоче?
– Каже, що москалі тортур не бояться…

* Львів’янин заходить на «Краківський ринок» за яблуками. Вибирає:
– Це який сорт?
– Кальвіль.
– А це?
– Джонатан.
– А це?
– «Слава переможцям».
– Героям слава!

* Йде мер міста Коломиї на роботу та бачить біля ратуші великий мітинг, люди кричать, щось вимагають. Він їх запитує:
– Що ви хочете, чого тут зібралися?
– Хочемо щоб у Коломиї поставили пам'ятник Бандері!!!
– Добре, завтра буде.
На слідуючий день зібралося ще більше людей і всі щось кричать та вимагають.
– Чого вам ще треба?
– Хочемо щоб Бандера був на коні, як Хмельницький!!!
– Добре, завтра все виконаєм.
На слідуючий день аналогічна ситуація.
– Ну чого вам і ще потрібно!?
– Хочемо щоб в одній руці у Бандери була булава, а в іншій – голова москаля!!!
– Ну булаву зробимо, але ж голова буде псуватись.
– НІЧОГО, МИ БУДЕМО КОЖЕН ДЕНЬ МІНЯТИ !!!!!!!!!!!!!

* Прийшов дід до священика на сповідь.
– Святий отець, грішний я!
– І в чому твій гріх, син мій?
– Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея.
– Hy, це не гріх, а навпаки – свята справа! – заспокоїв його священик.
– Але я змушував його платити мені за постій, – додав дід.
– Так, це, звичайно, недобре, але адже і ти ризикував собою, син мій!
– Дякую вас, святий отець, але в мене ще одне питання.
– Яке?
– Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?

* Задачник для гуцулів:
1. Дід Василь нагострив сокиру, лопату, 3 ножі та маленький топірець.
Питання: Скільки туристів з Москви завітало на базу «Карпати».
2. Смерека. На смереці висять 3 москаля, навколо смереки танцює 5 гуцулів з топірцями.
Питання: А ЧИ НЕ ЧАРІВНО У НАС НА ПРИКАРПАТТІ????!!!!!

* Лізе москаль по Говерлі... лізе... лізе бідний... тут гуцул підбігає і йому топірець у спину хрясь!!!...
Москаль:
– За чтоооо...???
– АБИ ЗНАВ!!!

http://oun-upa.org.ua/archive/anekdoty.html

УВАГА!

«Перець по-ковельськи» пропонує читачам надсилати інші відомі їм анекдоти на повстанську тематику. Ми залюбки розмістимо їх на сторінках нашого інтернет-ресурсу. Анекдоти просимо додавати в коментарях до цієї добірки або ж надсилати на електронну адресу «ПК»: pereckov@gmail.com