Безсмертні персонажі забутого класика

Чи не найяскравіша постать серед маловідомих або незаслужено забутих українських гумористів минулого – Степан Руданський (1834-1873). Увійшовши в літературу в середині п’ятидесятих років XIX cтоліття, в тяжку добу духовного безгоміння, яке настало після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства, арешту й заслання Шевченка, Степан Руданський прокладав у ній нові стежки. Його поезія була оригінальним явищем в українській літературі шевченківського періоду, а його літературні образи не втрачають актуальності й сьогодні…

Незабаром після смерті поета Михайло Драгоманов на сторінках газети «Киевский телеграф» сказав: «Руданський був одним із вельми небагатьох наших поетів недавнього часу зі справжнім талантом та зі спробами торкнутися нових тем, а не тільки тих, які заїздили попередники й наслідувачі Шевченка…»

Цікаво, що період активної творчості поета обмежений вузькими хронологічними рамками і майже повністю припадав на останні два роки перебування у Кам'янець-Подільській семінарії та шестирічний період навчання у петербурзькій Медико-хірургічній академії (1855-1861). Протягом цього часу було написано кілька десятків ліричних поезій, балад, більше двохсот віршованих гуморесок, низка історичних поем і великих епічних творів...

Дійовими особами приказок та гуморесок Руданського часто виступають представники інших національностей – росіяни, поляки, німці, євреї, цигани… Посміхаючись над простодушними хитрощами цигана, зарозумілістю й пихою польського шляхтича, зажерливістю і скнарістю шинкаря, крутійством москаля поет завжди виступає як глибокий реаліст, і не тільки у відтворенні життєвих ситуацій, а й у розкритті психології персонажів.

Для нас, сучасників, Степан Руданський дає унікальний рецепт українського гумору. Вміння відстоювати себе в нелегких життєвих ситуаціях із витонченим гумором, без плаксивості та надмірної агресії, з гідністю та іронією «тримати удар» – цього треба вчитися багатьом нашим сучасникам у персонажів Руданського.

Розпочинаючи цикл публікацій творів Степана Руданського «Перець по-ковельськи» спробував провести певні паралелі між «героями» його творів ХІХ століття та реальними персонажами і подіями сучасності. Тобто, під кожен із його безсмертних творів «підставили» образи наших сучасників. Наскільки нам це вдалося – судіть самі…

ЗАСІДАТЕЛЬ

Гнався постом засідатель
На чиюсь біду.
Серед ставу й заломився
На тонкім льоду.

Б'ються соцькі й розсильнії,
Б'ються й рибаки,
Водять шнури край пролому,
Ості і гаки.

Але йде жидок убогий,
Пейсами потряс:
«Гирсти? Гирсти? – став питати,
– Що таке у вас?»

«Засідатель утопився,
Господи прости!..
Ходи, жидку, хоч поможеш
Шнура завести».

«Гирсти! – нащо то шукати
Людської біди?
Лиш карбованця наставте,
Вийде сам з води!..»

18/ХІ 1857

Персонаж сучасності: Суддя (засідатель) Ігор Зварич під час прес-конференції для ЗМІ 9 грудня 2008 року.

ПОЧОМУ ДУРНІ

«Де бував, пробував?
Розкажи, Іване!»
«Та вже де не бував,
Всюди бував, пане!

Був не раз у Криму,
Бував і в Полтаві,
Ходив раз у Москву,
Бував і в Варшаві».

«А почім у Москві
Дурні продаються?»
«Та навгад не скажу,
Які попадуться:

Як мужик – так мужик,
Його й не питають,
А пани – все пани –
З ціни не спадають!»

29/Х 1857

Персонажі сучасності: «Московські пани» на урочистій церемонії вступу на посаду вибраного Президента Росії Дмитра Мєдвєдева 7 травня 2008 року.

ЩО ДО КОГО

«Хто йде їсти?» – пан питає.
«Я йду!» – циган каже.
«Хто йде жати?» – пан питає.
«То громада скаже!»

14/IV 1858

Персонаж сучасності: Голова найвищого представницького органу громади Волинської області Анатолій Грицюк у своєму кабінеті, 2007 рік.

ЧИ ДАЛЕКО ДО КИЄВА?

Питаються якось хлопця
Подорожні люди:
«Чи багато верстов, сину,
До Києва буде?»

«А не знаю, – хлопець каже, –
Було вісімнадцять,
Тепер менше, либонь, стало,
Здається, сімнадцять!»

«Що ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?»
«Та пригода не пригода –
Верства повалилась!»

18/IV 1858

Образи сучасності: Дороги в Україні.

БАБА В ЦЕРКВІ

Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила;
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.

Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! – каже, – пошукаю
Святого Микити!»

Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить...

Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила.
«Що ти, бабо, – кажуть, – робиш?
Таж то вража сила!..»

Але баба обернулась:
«Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде...

Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати».

18/IV 1858

Образ сучасності: Передріздвяне привітання в газеті КПУ 4 січня 2006 року.

ДОБРА НАТУРА

Грає скрипка, грає кобза,
І бандура грає;
Чумак літом у кожусі
Гопки витинає.

Витинає чумак гопки,
Аж потом заллявся...
«Та скинь-бо ти кожух, брате!» –
Якийсь обізвався.

«Ні, не скину! – чумак каже, –
Бо натуру маю,
Щойно тільки з себе скину,
То все пропиваю!»

8/ІІ 1859

Образ сучасності: Україна – типова картина?..

ЦАРІ

Циган, русин, третій лях
Про те говорили,
Якби царство хто їм дав,
Що б вони робили.

Циган каже: «Якби так
Моє царство було,
То такого б вже царя
На світі не було,

Я б по шию в салі жив,
В сало б удягався,
Сало їв, на салі спав,
Салом укривався».

«Ну, не диво такий цар, –
Русин промовляє, –
Кому сало в голові,
Той сала бажає.

А якби я був царем
Та мав царську волю,
Я би панів скасував,
Всіх пустив на волю!..»

«Ет дурні ви, – каже лях,
Не вмієте жити!
А якби я був царем –
Знав би, що зробити:

Я би тілько захопив
Царську скарбівницю
Та ще б таки того дня
Драпнув за границю!»

8/ІІ 1859

Персонаж сучасності: 1996 рік. Майбутній поважний громадянин Панами, а поки звичайний прем’єр-міністр України Павло Лазаренко.

КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ

Прибуває кошовий
В північну столицю
Та й іде собі у двір
Вітати царицю.

Але тілько за поріг –
Зачепився зразу
І в цариці – трах-тарах!
Розчерепив вазу.

І якби на москаля –
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:

«Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тільки не діпне –
То так розбиває!»

21/VI 1859

Персонаж сучасності: 17 квітня 2008 року. Кошовий… чи пак, Президент України Віктор Ющенко на прес-конференції в Донецьку щодо розпаду парламентської коаліції.