В історії української культури та літератури зокрема є багато цікавих явищ, які з плином часу ледь не «канули в Лету». До таких, безперечно, належить і сатирично-гумористичний журнал «Шершень». Останній з’явився в Києві 103 роки тому і став яскравою зіркою на небосхилі українського сміхотворства. Попри те, що існування «Шершня» було відносно коротким – 26 номерів із січня по липень 1906 року…

Продовжуючи тему весни і кохання сьогодні «Перець …» спробує внести свою частку в досягнення гармонії стосунків між чоловіком і жінкою. Нагадаємо, що нещодавно у «приперчений» спосіб ми вже зверталися до цієї теми: http://perec.in.ua/pepper_life/34/, http://perec.in.ua/classic/33/. Сьогодні в черговий раз пробуємо запелювати до чоловіків із тим, щоб сильніша половина людства всіляко оберігала і любила свою прекрасну половину…

Неповторно яскравим портретом у галереї української сміхової культури є образ Остапа Вишні (1889-1956). Він навіть став автором нового жанру – усмішки. Його авторський неожанр – це різновид фейлетона та гуморески. Сам термін увів Остап Вишня. Хоча деякі із власних творів він іменував «реп’яшками». Втім, практично всі вони не втратили актуальності й досьогодні. Пропонуємо нашим читачам дещо з менш відомих творів Остапа Вишні.

Як «Перець…» уже повідомляв, завтра, у п’ятницю 13-го Волинська обласна рада шукатиме шляхи виходу з кризи (www.perec.in.ua/news/52/). Голова облради Анатолій Грицюк запросив на цю сесію Міністра аграрної політики України Юрія Мельника. З цього приводу «Перець…» пригадав «невмирущий» виступ у сесійній залі Волиньради ще одного столичного високопосадовця – на той час секретаря РНБОУ Івана Плюща, який став справжньою «класикою політичного словоблуддя». Пропонуємо читачам освіжити в пам'яті ті «розПЛЮЩені слова»…

Більшість чоловіків рано чи пізно одружуються. І після шлюбу на обрії долі неминуче з’являється Вона – «мать Вашої Єви» – Теща. Тема стосунків між зятем і тещою в нашій ментальності – класична. Зі зміною епох та поколінь типологія тещ, як свідчить історичний досвід, практично не змінюється...

Павло Глазовий – найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Його твори запалюють радісним клекотанням і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового – гірка й прекрасна правда про нас самих. Буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески Павла Прокоповича звільняють людей від страху і роблять багатьох щасливішими. Глазового по праву вважають одним з найдостойніших «перчителів»: у 1950-1961 роках він працював заступником головного редактора гумористично-сатиричного журналу «Перець»…

Чи не найяскравіша постать серед маловідомих або незаслужено забутих українських гумористів минулого – Степан Руданський (1834-1873). Увійшовши в літературу в середині п’ятидесятих років XIX cтоліття, в тяжку добу духовного безгоміння, яке настало після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства, арешту й заслання Шевченка, Степан Руданський прокладав у ній нові стежки. Його поезія була оригінальним явищем в українській літературі шевченківського періоду, а його літературні образи не втрачають актуальності й сьогодні…

Cьогодні в рубриці «Класика» «Перець по-ковельськи» презентує невмирущу сторінку нашої славної історії – «Повстанський фольклор», який у непрості роки боротьби за Українську державу творили ідеологи ОУН-УПА. Навіть у найтяжчі хвилини своєї боротьби вони розуміли, що сміх – це найгрізніша зброя, яка наводила жах на окупантів. І тому пускали в хід і гумор, і сатиру, й гостро «приперчену» карикатуру. Без зайвих прикрашувань чи недомовок: війна є війна...

Нестандартні роздуми

Світ побудований так, що в ньому завжди щось десь має муляти. А в нас, у джунглях Європи, ми так звикли до мулів, що коли не муляє, ми ніби й не живемо. Саме тому, якщо у нас не вистачає подразників зовнішніх, ми муляємо одне одного…