Ми з приятелем зупинилися просто посеред вулиці. Зупинилися, власне через те, що приятель твердо взяв мене за петельки, повернув до себе так, щоб моє вухо опинилося якнайближче до нього і гаряче прошепотів:

– Вони візьмуть всіх і все під контроль...

– Як це? – перепитав я.

                                                                  – І де ти тільки гроші береш!

                                                                  – Як де? В тумбочці...

Є у волинського «губернатора» свій фонд, «Рідна Волинь» називається. Ну і справді, не з кишені ж гроші «губернаторові» діставати, коли на щось треба. А треба практично постійно. «Губернатор» великий благодійник. Школам – комп’ютери, дитячим будинкам – меблі, спортивним закладам – інвентар, селянам – газові труби і так далі. На все кошти виділяє «Рідна Волинь»…

Чергова потенційно резонансна справа Волинської прокуратури щодо привласнення майна пансіонату «Шацькі озера» вже викликала чималий інтерес громадськості. Дописувачі «Перця…» відреагували появою нового фейлетону, головним «героєм» якого і, водночас, основним фігурантом «світязької справи» може виявитись одна й та ж особа…

На адресу «Перця по-ковельськи» надійшов черговий лист нашого дописувача Нечуя Коcолапенка. «Я мзду не беру, мені ведмедів жалько…» – пише він у своєму епілозі до свого нового віршованого фейлетона. Сподіваємось, читачам цікаво буде з ним ознайомитись….

На електронну адресу «Перця по-ковельськи» надійшов віршований лист одного з наших читачів, який у гумористично-сатиричному жанрі спробував описати теперішні реалії владно-політичного життя міста Луцька та області. Сподіваємось, читачі зуміють розпізнати у персонажах цього своєрідного фейлетону дійових осіб із реального життя. Стиль і форму подачі зберігаємо.

Інтернет... Для когось – це робота, бізнес. Для когось – джерело інформації. Для когось – чи не єдина можливість поспілкуватися з давніми та новими друзями. А ще для когось – шанс змінити жахливу самотність на сімейний затишок. У пошуках цього шансу є багато розчарувань, іноді – негативу, а інколи – курйозів. Незнання мови призводить до комічних ситуацій, як у нижче наведеному листуванні по інтернету...

Краще помовчати, якщо нема чого сказати. Та регіонали ігнорують цю аксіому, бо «творять краще життя нам уже сьогодні...»

Зустрічаю на вулиці Любомля давнього знайомого, пана Василя. Несе чоловік велику штикову лопату...

Корабель «Україна» зазвичай веде полювання на китів у заборонений міжнародним морським правом час. Через це нас так не люблять міжнародні морські структури. А ми ображаємось, жаліємось на упередженість тих структур. Ми ніяк не можемо зрозуміти, що в світовому океані нам ніхто не дозволить розводити той бардак, до якого ми допустились на своєму кораблі…

На кораблі «Україна» все частіше подейкують, що новий капітан на ймення Я прагне узурпувати владу. Ба більше, нового капітана підозрюють в намірах здати наш корабель московським піратам! Отаке навіть!..

В якійсь новій державі, що безнадійно розвивається, небідні люди дуже полюбили бавитися політики. Не для себе ради, а, як кажуть, для нового покоління молодих громадян достойніших, кращих, вільних. Поки свої ніби-то перемагали недобрих, а насправді ні так, ні сяк, виросло молоде покоління. Подивились політики на оцю молодь і сказали – не така! Зненавиділа політику і махнула рукою на систему ця молодь, залишена на опіку ні нашим, ні чужим міністрам і на поталу принципово немовлячим людям при силі і владі. Ніхто не певен у покірності зіпсутого покоління…