Їх там, де БЮТь, – їм там і буть!

«Поп-стьоб, Гондурас! Ви від нас, а ми до вас!». «Дідо Стецько – я ж ваш онук, ну чому ви ставитесь до наших музик так негативно? – Я ж не до музик, не до лабухів, а до запроданців... – Дідо, ну в чому ж вони, лабухи, – запроданці? – А в тому, онучку, що ти тупий – не з лабухів запроданці, а з душі. Якщо срібник з них зродився, від втоми, значить не зродилась Україна. І вже ніколи не зродиться. Слониха носить у собі плід три роки. Це ким, онучку, треба буть, щоб 18 років носити і не народити дитя? Мертвим! Бо на мертвого все спишуть…»

Ой, дивуюся я завжди своєму дідові: як слово скаже – так воно й поляже! Хоча і я, Стецько, в честь свого діда названий, але до сих пір не можу зрозуміти його мудрості (чи, хай простить мене, дурості – не для публікації сказано). А втім, вирішувати вам, з мого невеличкого інтерв’ю…

– Дідо, вам не сподобався концерт? – А чим він мав сподобатись, онучку? Низькими тонами, від яких мало не відлетіли шибки у навколишніх будинках? Чи від Миколи Томенка? Так він у нас, на Волині, майже прижився – чи то в мера Луцька Богдана Шиби, чи то в голови колгосп…, тю ти! – облради Толіка Грицюка. Я знаю Сашка, Русланку та Каролінку, пробач, Ані Лорак, знаю ще з їх творчого народження. Але вони мене забули… Та я до своїх онучків не в претензії. Хай співають…

– А, дідо, але ж вони за Юлію Тимошенко агітують і кажуть, що безкоштовно… – Онучку, а тебе що – турбує, що вони кажуть? Ти їх статки хочеш рахувати? То наймися до них у продюсери. – Дідо, але ж продюсери не лише гроші рахують? – Ото ж бо й воно, онучку – не все те золото, що блищить, не все то зірка, що часто блимає. У повний місяць і лайно світиться…

– Дідо, а все ж таки, – за гроші вони «катаються», чи так? – Ой, онучку, ти явно не в своєму розумі! Ну звичайно, що так-таки-так! В Луцьку, у Володимирі вони проводили безкоштовні концерти! Як і технічний персонал сцени у Володимирі та в Луцьку. Як і перевезення сцени та апаратури. Усе – за «так-таки-так», тіко воно не в гривнях обраховується. – А в чому, дідо? – Ото дурне дитятко! І в кого ж ти таке вдалося? Тобі ж та іншим було сказано Русланонькою: «Вона – просто не в грошовому еквіваленті! Це ж не означає, що ми встали, кинули все – і пішли, як безсрібники, працювати…»

– Чим ти слухаєш? Ти знаєш, що таке грош? У Франції грош був, як у нас копійка! Поки у них євро не ввели. Тож слухай, що тобі артисти говорять: «не у грошовому еквіваленті»! Тобто, явно не за французькі копійки, які ліквідували. І вони ж не безсрібники! А що зараз у Європі за валюта? Євро! Ось! Про це вже Андрій, він же Кузьма Скрябін, сказав. Гордитися треба, онучку, що наші артисти за ліквідовану французьку валюту нижчого штибу – гроші – не працюють! Лише за натуральні євро! Про це вони і кажуть!

– Онучку, ну в кого ж ти такий вдався? Їх там де б’ють, – їм там і буть! І то їх доля. За те вони євро отримують. Як ті, що на Окружній… – Де, дідо? – Ніде, дурнику! Тобі про це знати ще рано! Де твоя мама? Де твій тато? – Дідо, вони сказали, що продовжують наш рід… – Біжи до них і скажи: «Дідо казав, що другого дурника він не витримає!» – Дідо, а якого першого? – Біжи, дитятко, Біжи...