Кошмарний сон Нардепа Олігарховича Міністрова

Прокинувся Нардеп Олігархович у холодному поту, на зап’ястях рук явно відчуваючи сліди від наручників. Але тут же й заспокоївся: він сидів на своєму місці в сесійній залі, а доповідач, б’ючи себе у груди, закликав усіх до зняття з себе недоторканності і всіляких привілеїв. Міністров поглянув на свій тисячодоларовий годинник: він дрімав усього 5 хвилин. Але за цей короткий час перед ним пронеслося все його минуле, нинішнє та майбутнє життя. Розбійне. Розкішне. Жахливе. «Це ж треба такому приверзтися!» – подумав Нардеп Олігархович і пригадав увесь сон...

...Наснилося йому, що вчився у школі так собі, зірок із неба не хапав. А навіщо? Батьки все для нього зроблять. До того ж, був великим ледацюгою і неабияким, на межі криміналу, шибеником. Вийшов останнім у класі. Розгульне, напівбандитське легке життя, а згодом – злодійсько-рекетське, запросто вписало його, вже з деякими накопиченнями, у перебудову, прихватизацію та незалежність.

Якби впливовий родич не зробив його співзасновником, а згодом і президентом спочатку сумнівної, з відмиванням брудних грошей, фірми, а потім, завдяки скупленим майже задурно в голодних «акціонерів» фабрик і заводів акціям, – ВАТ чи ЗАТ, то все одно він став би і президентом, і депутатом (купив місце в одній із партій за кільканадцять мільйонів «зелених») через сотню інших осіб – братів, сестер, рідних, двоюрідних, дядьок і тіток, кумів і сватів та просто колишніх «братанів». Він народився в своєму клані, який не міг обійти його при розподілі земних благ.

Працюючи в поті чола над поліпшенням життя своїх виборців, Нардеп Олігархович чимало зробив для поліпшення їхніх соціальних умов: придбав на ім’я своєї матері, яка живе в селі, тещі та двоюрідного дядька по величезній квартирі у Києві загальною вартістю 12 мільйонів доларів. Тим самим суттєво зменшив чергу на житло в столиці, на якій вони, щоправда, й не стояли. Звільнив для талановитої сільської молоді три місця у престижних українських вузах, відправивши своїх дітей на навчання в Ітон, Оксфорд і Кембрідж. Сам же скромно від квартири в Києві відмовився, взявши натомість, аби тільки не порушувати прийнятий Верховною Радою закон, якісь там 300 тисяч гривень компенсації.

До речі, задля цієї ж законослухняності вимушений був брати і матеріальні допомоги на бідність, і лікарняні, й оздоровчі на курорти світу, і щомісячні відрядні, особливо за кордон, і компенсації за невикористані безкоштовні проїзди громадським транспортом... Для себе ж за довгі роки самовідданого служіння Україні та народу, про що свідчить звання Героя України, Міністров домігся лише 17 гектарів землі з лісом під Києвом, на яких, знову ж таки, на виконання закону про всебічний розвиток підростаючого покоління, спорудив великий дитячий майданчик і футбольне поле, будинок на 1000 квадратних метрів вартістю 30 мільйонів доларів. Внутрішній бік паркану навколо ділянки виклав напівкоштовним камінням, що обійшлося всього-на-всього у 3 мільйони доларів...

Офіційно ж за ним числиться, згідно з власноруч і чесно заповненою декларацією про доходи за 2007-й рік, лише квартира загальною площею 100 квадратних метрів і 170 тисяч гривень зарплати. У членів родини доходів теж нема. Як і рахунків у банках та акцій.

Про його глибоку релігійність, моральну чистоту, любов до природи і тонкий смак свідчить споруджена ним же церква з окремим входом для сім’ї з боку маєтку, альтанка, штучні озера з коропами, фонтани, льохи з дорогим іспанським вином, фізкультурно-оздоровчий комплекс, до якого веде 200-метровий підземний тунель, будиночки для садівників, місця для барбекю. Дороги й алеї освітлюють дорогі, ковані вручну ліхтарі…

Ставши засновником громадської організації «Антикорупційний форум», депутат Міністров добився виділення йому з Держбюджету 3,5 мільйона гривень.

...І тут йому раптом перемкнуло. На останній перед новими виборами сесії, відчуваючи нутром непрохідність його кланової партії і вловивши загрозливі настрої надуреного та зневіреного електорату, він раптом попросив слова і заговорив не властивими йому до того «понятіями», пропонуючи ідеї, які ще вчора здавалися йому крамольними і антидержавними. Ніби хтось інший виштовхував із його горла фрази, абсолютно протилежні народженим у його сірій, покритій жиром, речовині. З вибалушеними від жаху очима слухав він сам себе.

– Наші політики, обіцяючи рай земний виборцям, успішно розбудовують його лише для себе, – розпочав він. – Звідки з’явились у фешенебельних ресторанах, із мармуром і позолотою навіть у туалетах, народжених невідомо звідки, як гриби після дощу, юні красуні з довгим, як їхні ноги, манікюром, глибоким декольте і пупком із перлом, прозорістю суконь, пальцями, внизаними перснями з діамантами та смарагдами, коштовними ланцюжками на ногах, взутих у високі золото-шпильчасті туфлі? – гнівно запитував Нардеп Олігархович у завмерлого депутатського корпусу і міністерської ложі. – З яких дореволюційних дворянсько-купецьких чортополохів винурили ці товстенькі, з бездумними, наповненими лише жадобою до грошей і розваг очима, молодики?

Це – так звана «золота», не внутрішньо, а зовнішньо, молодь, наші діти – діти скороспілих мільйонерів із товстими волохатими пальцями, всуціль окільцьованими печатками та обручками, у тисячодоларових костюмах, туфлях і годинниках із платиною, модною нині неголеністю і втомленим від заморських пляжів та перегодованим, переситим усім виглядом. Вони повільно, знехотя – а куди спішити? – потягують 800-доларове «Шампанське», або за 20 тисяч доларів вино «Domaine de la Romanee-Conti» врожаю 1985 року, заїдаючи його всілякими суші та заморськими молюсками. Волохаті пальці-щупальці мимоволі й без упину плетуть із повітря гроші, гроші, гроші, сподіваючись за безцінь скупити всю Україну.

– Як можна стати мільярдером за 16 років? – гримів голос оратора в притихлому залі і тут же називав джерела українського капіталу:

1. Рекет і бандитизм.
2. Хабарі.
3. Прихватизація.
4. Фінансові та інші піраміди.
5. Криміналізація економіки, тінізація, відмивання грошей, фірми-одноденки, паперові махінації з поверненням ПДВ, підпільна конвертизація, офшорні зони і т.д. і т.п.
6. Розкрадання державних коштів.
7. Продаж місць і посад.
8. Земельні та майнові спекуляції.
9. Торгівля державними інтересами...

– Інших джерел бути не може, – стверджував Міністров не своїми словами, – бо потомcтвенних мільйонерів Союз не штампував, а давно вивів під чисту. Тим часом за один минулий рік в Україні з’явилося 9 нових доларових мільярдерів і загальна кількість становить нині 24, а прибутки їх збільшилися загалом на 12 мільярдів доларів…

Сьогодні новітні апаші прагнуть служити в міліції, а професійні злодії – видавати газети, купувати телеканали і займатися політикою. Вбивають і грабують, та й то під «кришою» перших лише «шістки» – новачки, провінціали і хлопчаки, які підсіли, знову ж таки з подачі перших, на голку або підхопили венеричну хворобу. Відчувши запах смаленого, негайно записуються в міліцію, прокуратуру, суди, одним словом, стають юристами.

Між тим, за найскромнішими підрахунками, тільки безкоштовне житло у Києві для 5-ти скликань Верховної Ради (5 х 400 депутатів = 2 тисячі чоловік х 300 тисяч гривень (безкоштовне житло – компенсація) обійшлося у 600 мільйонів гривень. Узагалі ж, за офіційними даними, кожен нардеп обходиться Держбюджету в 1,5 мільйона гривень на рік, тобто, за 16 років – у 24 мільйони, а загалом депкорпус – у (24000 000 х 2 000) 48 мільярдів гривень.

– Додамо сюди за цей час нехай 300 міністрів-капіталістів, 10 тисяч держслужбовців вищих рангів, іще 5 тисяч мільйонерів (із розрахунку на тисячу населення), ще 10 тисяч чоловік із річним доходом півмільйона, – добивав своїми розрахунками Міністров. – Разом виходить приблизно 30 тисяч цілком самодостатніх, самозабезпечених багатіїв, більшість із яких іще й користуються пільгами, не декларуються і не платять належних податків, особливо з надзвичайно розкішної та багатоступеневої географічно й вимірно нерухомості.

Маючи чималі відсотки з капіталу, вони ще й не соромляться отримувати з Держбюджету зарплати, матеріальні допомоги, компенсації, премії, лікарняні, відрядні (особливо за кордон), пенсії. Тільки відмовившись від останніх, вони б подарували тим, хто дійсно потребує її збільшення вже сьогодні (20000 х 30 000), 600 мільйонів гривень. Кожен пенсіонер мав би додатково приблизно до 50 гривень у місяць. Це лише від відмови від пенсій. А решта різноманітних виплат, доплат і пільг! Сміливо множте на 100 і не помилитеся – 50-60 мільярдів щомісячної економії для Держбюджету гарантую. Тут вам увесь добробут населення і його платоспроможність, уся соціальна політика.

– Але ж хто з нас, панове мільйонери-депутати-міністри-держслужбовці, хто з олігархів і багатіїв добровільно відмовиться від бюджетної копійчини?! Такого щось не помітно. Хоча кожен із нас міг би зі своїх відсотків на капітал сам виплачувати пенсії не одній тисячі бідних своїх співвітчизників, і цього на своєму столі та на собі не відчув би! – сміло кинувши у зал цю тираду, Нардеп Олігархович боязко озирнувся.

– Чому б нам не скористатися досвідом нашої незалежної сестри-однолітки Грузії? – запитав хтось його власним голосом. – У Кримінальному Кодексі її з’явилася стаття «належність до злодійської спільноти (злодіїв у законі)».

– Ти злодій? – прямо запитують там.

– Так, – відповідає злодій...

І звідси – відповідний висновок і відповідне покарання. Адже неписані злодійські закони вимагають публічної правди на це запитання.

Так, конфісковані у злодія в законі Захара Калашова («Шакро») та його спільників маєтки – 5 розкішних особняків на чорноморському узбережжі (Урекі) вартістю 15 мільйонів доларів – передано під санаторії.

Борячись із корупцією держслужбовців, свого часу Саакашвілі повністю розпустив ДАІ, масово звільнив митників, а міліцейські райвідділи в повному складі відправив за грати.

Навіть тро- і двоюрідні родичі, тещі та свекрухи держслужбовців мають звітувати, за які кошти побудувалися чи придбали машину. Уникнути покарання корупціонери можуть, повернувши в Держбюджет вкрадені суми. Скажімо, за свободу зятя Шеварднадзе Георгія Джохтаберідзе його дружина заплатила 15,5 мільйона доларів – місячну виплату пенсій та зарплат грузинським учителям, а дочка аджарського князька Аслана Абашидзе – 22 мільйони доларів…

– Ніде в світі немає такого розриву в зарплатах і пенсіях, як у нас, – підсумував, не тямлячи себе, Міністров. – Там – у 3-5 разів, у нас – у 30-50. Ще й пільги та привілеї для останніх, тобто, для нас із вами! Між тим, Президент УНР Михайло Грушевський жив у Києві на Паньківській, 9, де здавав у найм квартирантам уцілілий від пожежі власний 3-поверховий флігель. Із цього його сім’я й жила. Державна ж його дача – аж ніяк не рівня нинішнім палацам. Лише більшовицька влада запровадила в 1917-му раднаркомівські пайки. З 20-го року постійно їх збільшуючи. Скажімо, Леніну і Троцькому належало давати червону або чорну ікру, Сталін замість неї брав щомісяця 15 курей…

З року в рік пайки, привілеї і пільги для партноменклатури і владців зростали. Відкинувши більшовизм і совєтізм як такий, ми з вами – нардепи і чільники незалежної України – ці пайки залишили собі, значно їх збільшивши і вдосконаливши. Ганьба нам усім! Слава українському народу! Слава Україні! – закінчив Нардеп Олігархович й полегшено зітхнув.

І раптом, на його здивування, зал вибухнув шаленими оплесками. Ніби під чиїмось гіпнозом одразу були одностайно прийняті всі пропозиції Міністрова – про зняття недоторканності, відмову не тільки від пільг і привілеїв, а й від своїх зарплат і пенсій, і повернення усього набутого за 16 років керування державою у бюджет для збільшення зарплат і пенсій людей, допомог на дітей тощо до європейського рівня. Тільки податок на нерухомість площею понад 100 «квадратів» і на землю більш, аніж 20 соток на чоловіка, дав змогу збільшити Держбюджет удесятеро. Тієї ж хвилини вступили в дію відповідні, на кшталт грузинських, зміни до КК України.

При виході з будинку Верховної Ради усіх присутніх на сесії невідомі люди в цивільному ввічливо запитували «Ви – злодій?». «Так», – чесно відповідали депутати, міністри, губернатори, чиновники... У повітрі стояло суцільне клацання наручників. Зійшлися вони й на зап’ястях бідного Нардепа Олігарховича. Аж тут він прокинувся...

Навколо нічого не змінилося. На завтра все було по-старому. Передвиборні обіцянки не пройшли. Зате на порядок зросло фінансування з Держбюджету на утримання Нардепа Олігарховича та його колег «по нещастю»...

Примітка: У збірному образі Нардепа Олігарховича Міністрова використані опубліковані в пресі дані про маєтності, чесноти й оборудки Януковича, Ахметова, Азарова, Клюєва, Рудьковського, Шуфрича, Станік та інших можновладців і нардепів…