Ковельський політикум. Передвиборчі маневри

З наближенням місцевих та немісцевих виборів гострота обговорення політичної тематики зростає. Підтвердженням чого став і лист чергового ковельського дописувача. Бо й справді розповідь про будні кандидатів в місцеві керманичі вийшла «перченою». Оцінювати істинність суджень, викладених в публікації, залишаємо читачам. Скажемо лишень, що традиційно готові надати можливість всім зацікавленим сторонам висловити своє ставлення до виявлених в статті думок автора…

Чи буде війна?

- Мамо! Мамо! – тягне за спідницю трьохрічний Тарасик маму, – що то війна буде?
- Синку, ти що таке верзеш?
- А он намети зелено-чорні поставили, – не вгаває Тарасик.
- Ні синку, то дядя Арсеній проти грипу бореться.

«Україна Володимирівна»

Найпопулярніша в Ковелі «Україна Володимирівна». За «ту, що працює» ковельчани нібито готові віддати 60% голосів. Проте окремі виборці на роздоріжжі. Вони ніяк не втямлять, хто ж справжній політичний батько лідерки: князь Володимир Великий чи Володимир Ленін.

Для цих сумнівів є підстави. Ковельську організацію БЮТ очолює добродій з німецьким прізвищем – Кіндер. Закономірно виникає думка, а чи бува не готує хтось новий переворот на фінанси німців, як це було в 1917 році. Не за горами вибори мера. То ж ковельчанам є над чим подумати, поколупати в носі пальцем, а в голові покрутити мізками.

Регіонали готуються до партизанської боротьби

Ще донедавна регіоналів ковельчани не любили. Тепер під синьо-білі прапори стали, на перший погляд, достойні політики. В Ковелі лідерами партії є полковник-артилерист Матвєєв і полковник-хірург Соболєв. Обидва у відставці і є представниками роз’єднаної армії.

Вони «проти» НАТО, «за» державну російську мову в Україні, «за» українське сало і хату на масиві садоводів «Урожай». З опонентів лідера «Регіонів» Віктора з кримінальним минулим, вони перейшли в групу його охорони і політичного захисту. Як відомо, тут мораллю не пахне – головне гроші.

На останній сесії офіцер Соболєв заявив, що місцева газета – «партизанська».

Можливо ковельські регіонали готуються до партизанської боротьби. Хто зна? Поживем – побачим.

Живий ланцюг навколо поли Шевченка

Народопартієць Ярослав Шевчук досяг неабияких успіхів у вмінні попіаритись. Посудіть самі: Тараса Шевченка не читав, а прізвище своє на полі пам’ятника викарбував. «Отче наш» не знає, хреститися не вміє, а ордени від патріархату отримав. Встановив рекорд з кількості судів міської влади з медичним об’єднанням і раптом став начальником охорони здоров’я району і того ж МТМО. Сумнівну операцію з продажу військового містечка провів (кажуть, що солідні грошві відмив), а тепер кричить про прозорість бюджету.

Тепер депутат-лікар-мер-пенсіонер практикується в пошуках криміналу в діях прокуратури і діючого мера. Недавно таки спіткнувся і заплатив по суду кругленьку суму за образу прокурора.

Чи не пора і меру приструнити новоявленого Фантомаса.

А поки біля пам’ятника Шевченка народопартійці створюють (щоквартально!) живий ланцюг і біля поли скульптури, де викарбовано «патріот Ярослав Шевчук» виконують «па» ритуального танцю.

На щастя, тих танцюристів небагато. Бо в кращому випадку їх ритуал став би предметом досліджень релігієзнавців. В гіршому – фахівців з психіатрії.

Свиняча подоба в опозиції до Ковельської влади

Кажуть, якщо гнила опозиція – то в ній такі й опозиціонери. А якщо хочете перевірити когось – дайте оковитої.

До ідеологічного відділу ковельських опозиціонерів славно вписався пан Гаврило. Він давно практикується на оббріхуванні і виливанні бруду. Кажуть, що вже і морду йому били – не допомогло.

Нещодавно наш герой попав на ювілей місцевої газети. Поки не розговівся, той на чоловіка був схожий. Але після відповідної дози оковитої наш герой змінився. Став верзти казна-що. Піднімався, сідав, всіх перебивав і на кінець став хрюкати по-свинячому. Його безпосередній керівник хапався за голову, не знав куди подітись від сорому і втік не дочекавшись фіналу…

…Очевидці на другий день розказували як щось сіро-рябе на чотирьох ногах бігало по вулиці. А потім господиня його до квартири заганяла вербовою лозиною…

Тримайтеся, Гаврило! Попереду ще багато роботи. А вона, як відомо – не вовк, втікати не буде. Навіть від «акул пера»…