Хто такі політичні тушканчики?

«Вельмишановна редакція інтернет-видання «Перець по-ковельськи»! Мій молодий і дуже жвавий онук, теж Стецько, не може зрозуміти і знайти у ЗМІ одного пояснення: хто такі «тушки» у Верховній Раді? Наскільки я зрозумів по сусідах, це питання доволі актуальне не лише для мого нащадка. Тому прошу вас: дозвольте у вашому виданні опублікувати актуальний матеріал із цього приводу. Тушканчики – чарівні звірятка, веселі та кмітливі, які не вимагають особливого догляду та затрат. Я розповім і покажу будь-кому, що з ними робити і як їх утримувати, – повірте, це дуже просто. З повагою, Стецько Возний, ветеринар Куликовської битви». Редакція «Перця…» публікує цей лист без правок і скорочень…

«Для початку варто зацитувати наукові знання: «Тушкан, тушканчик, тушка, депута(т)ушка – різновид осіб, які, перебуваючи у владних структурах від одних зоовладців, залежні у своїх діях від інших, більш сильніших на даний час. Тушкани, традиційно, не мають усталених політичних переконань. Сімейство аполітичних тушканчиків об'єднує невелику групу, що населяють представницькі (іноді – виконавчі органи влади) і пристосувалися до специфічних та не завжди суворих умов проживання в цих структурах та ареалах.

У даний час відомо близько 26 видів тушканчиків, об'єднаних в 11 родів. Область розповсюдження тушканів Північної півкулі Землі простягається від Північної та Північно-Східної Африки, Південно-Східної Європи, Малої, Передньої, Середньої Азії, СНД до Північно-Східного Китаю, Монголії, Канади і США». «Велика енциклопедія зоополітики» С.Тецько і В.Озний, Луцьк, 2010 (видання друге, доповнене).

На території нашого ареалу перебування тушканчиків, за видом їх діяльності, виявлені принаймні три їх види: сірі, смугасті, чорні. Саме вони знаходяться у «Фокусі» в розряді бізнесменів від середніх до дуже дрібних прихованих статків: від 50 тисяч до 6 мільйонів гривень на рік. Сірі – це ті, хто за захистом свого бізнесу прийшов у політику. Смугасті – це ті, хто намагається свій бізнес захистити. Чорні – це ті, хто входить у політику, щоб створити на цьому власний бізнес. При всій «кольоровості» суть залишається одна – нині економіка залежить від політичної складової, а не навпаки.

Загалом ментальний вигляд означених нами осіб нагадує водночас і білку, і кролика, і кенгуру, і мишу. Для них характерні дуже велика голова з сильно притупленою мордочкою, візуально довгими, закругленими вухами, величезними круглими очима, ментально-коротким, майже куцим тулубом, крихітні передні лапки, потужні стрибальні задні кінцівки і довгий, часто увінчений «пензликом» хвіст.

Це пояснює їх «свійськість» і присутність у різних блоках та партіях: де за «вухами», де за «мордою», де за «тулубом», де за «передніми», а де за «стрибальними» кінцівками чи за «хвостом».

«Великі вуха» свідчать про високий розвиток слуху, сутінкового (прихованого, нелегального, незаконного бізнесового) зору і дотику, які необхідні тушканчику при пошуку їжі (ліквідних територій і будівель), а також захисту від ворогів у нічних (поствиборчих) умовах.

Маленькі передні лапки служать для схоплювання і утримання їжі (земель і споруд), а також для риття нір (відкатів), у чому вони досягають великої майстерності. Задні кінцівки – стрибальні, – для вчасної зміни майнової (іноді – корпоративної) орієнтації.

Хвіст тушканів, який зазвичай перевищує по довжині тулуб, грає важливу роль при русі: він служить для підтримки тушканчиком рівноваги тіла під час поствиборчих стрибків, особливо при різких поворотах на швидкому скоці. Чорно-біла китиця, наявна на кінці хвоста у багатьох видів, називається «прапор, або флюгер» та, очевидно, служить важливим сигнальним засобом при внутрішньовидовому спілкуванні. Водночас є найбільш незахищеною частиною тіла – той, хто на неї наступить – контролюватиме цю особину.

Різці тушканчика, крім розгризання їжі, служать основним знаряддям нівелювання законів чи кумівством під час риття нір (відкатів), у той час коли нижні (стрибальні) кінцівки вживаються, головним чином, вже для відгрібання отриманого поствідкату (зазвичай, відкат становить до 20% від суми).

Більшість тушканчиків родинними стосунками пов’язані та винні своїм поширенням (на відповідному ринку) контролюючим та силовим органам. Лише окремі види населяють законодавчі, представницькі органи відповідної зони, а деякі проникають у меценатство чи спонсорство.

У різних видів тушканів виробилися пристосування до проживання на «круговій поруці» або на дірках чи бездіяльності законодавства, і тому тушканчика чи його вплив можна зустріти і в освітянських, і в медичних, і в економічних, і в контролюючих, і в силових органах.

Тушкани – це типово нічні (не публічні) тварини, що з'являються на поверхні (виборчих перегонів) тільки з настанням темряви (Хеловіну, або виборів). Перед світанком вони ховаються в нори, які будують самі. Зимовий (поствиборчий) період тушканчики проводять у глибокій сплячці в своїх норах, навіть не з’являючись на сесії. Їжею тушканчика часто бувають, як уже йшлося, відкати, а також хабарі, частки в бізнесі, чи просто – земельні ділянки або ж ліквідне майно.

Тушканчики відіграють важливу роль у крайових та містечкових біоценозах, вони роблять значний вплив на їх правовий та економічний пласт, служать їжею для багатьох «силовиків»-хижаків. У багатьох районах за чисельністю тушканчики навіть виявляються фоновими (знаковими) тваринами.

P.S. У мене залишилося три маленьких тушканчики: двоє чорних і один сірий. Якщо їх не заберуть до 27 вересня, то я випущу їх у білоруські або польські ліси. Я, на жаль, не можу дозволити собі тримати тушканчикову ферму. Так, я тисну на жалість – але у мене немає іншого виходу. Зоомагазини їх брати відмовляються…