«Посівання кабінетів» по-ковельськи

В бурхливих хвилях помаранчевої революції стихійно народилось гасло: «Беріть – хто дає, голосуйте – за кого хочете!»…

Славне дитя народилось! На перший погляд, таке безневинне, слухняне. Дехто в трьох-чотирьох партіях гроші брав, а за одну голосував. Правда, гроші ті невеликі – так собі мізерія. Але ж приємно!

А невинне дитя, знай, росте. Вже й щупальці розпустило, такий собі спрутик у державних одежах. Осміліло – і на люди те чадо стало показуватись. У Львові доларами і гривнями суддівські кабінети посівало…

З Національного банку гривні іншим банкам розсівало, а потім доларами врожай збирало. Хитрюще!

І Ковель не оминуло. Той спрутик вже земельними ділянками депутатські крісла посівав. «Сію, вію…»

І вирішило те дитя і в садочках побавитись. Дві поважні пані з дорослою назвою зав-дит-сад у своїх закладах нові форми соцстраху від бідності ввести вирішили. Здають бідні і багаті батьки гроші на ремонти будівлі. Для діток останнє віддадуть. А поважні пані, щоб не обтяжувати своє буття банками, рахунками, звітами – грошики ті беруть просто так. Батьки задоволені виконанням обов’язку, і пані щасливі…

Та ж, як відомо, щастя і радість – короткі. Прийшли прокуратори. Звинуватили у фінансових поборах і до суду повели. Зашуміли розмовами ковельчани. Ті, що беруть – співчувають, а ті, що жалкують гроші – анафему промовляють. А Феміда з пов’язкою гарною на очах усміхається. Це колись сталінського прокуратора Вишенського боялись, бо за найменшу провину міг по етапу загриміти. А сьогодні універсальне гасло «Дають – бери!», вже давно не звертає увагу на заклик-пострах гаранта: «Злодіїв, бандитів у тюрми!». Воно вже іншу окраску має: «Не дають – вимагай!». Хто сказав, що пані зав-дит-сад винні?

Лише праведний український суд виносить вирок. І ковельський найсправедливіший у світі суд виголосив: засудити на 5 років умовно і залишити поважних пані на посадах!!

Феміда торжествує – вона ж богиня!

А ковельчани знову шумлять запитаннями:

– Чи посівали по-українському звичаю кабінети ковельських суддів?

– Чи будуть і далі батьки посівати кабінети дитсадочків і шкіл?

– Коли в програму виховання дітей включають нову гру-забаву: посівання гривнями і доларами кабінетів влади, шкільних класів, палат у лікарні?

Не смійтесь! Це серйозно. Колись не знали, кому живеться славно на Русі. Сьогодні кожен українець знає, що вільготно в Україні чиновникам тих кабінетів. Що посівають.

А той малий спрутик, знай собі, співає: сію, вію, посіваю, діток милих звеселяю, собі вільно поживаю і усіх вас десь там маю… Ой, прости, Господи, за грубість!..