Вусами до Європи-2

                                                                  – І де ти тільки гроші береш!

– І де ви тільки гроші берете на все? – запитали якось Бориса Петровича.

– Так це ж не я, – відповів «господар» краю, – це ж кошти благодійного фонду!

Отже питання залишилося відкритим. Як і у випадку з тумбочкою. Хоча, власне, механізм відомий. Ось посадив Голєв найбільший в області сад – вагон яблук, очевидно, негайно пішов у «Рідну Волинь». Тих яблук, що виростуть через кілька років. Рожищенський сирзавод порушив законодавство – продав під виглядом масла декілька тонн спреду. Територіальне відділення Антимонопольного комітету оштрафувало його на 17 тисяч грн. Губернатор тут же до голови тервідділення АМКУ:

– Ви хто? Ви тут хто? Регулятор? Чи адміністратор нормальний, вміняємий, свідомий? Оштрафувати підприємство на 17 тисяч!..

І – грим кулаком по столу! Після того ж, закономірно, якась сотня-друга головок рожищенського сиру неодмінно пішла у «Рідну Волинь». За заступництво.

А то ще був такий випадок. Після минулих виборів до місцевих рад голова ОДА під прапором Партії регіонів, рейтинг якої в області від сили 5-6 відсотків, раптом отримав в обласній раді більш як чверть депутатських мандатів і створив свою фракцію. Під назвою «Нова Волинь», звичайно. По тому не минуло й місяця, як депутати-підприємці стрункими рядами, піонерським кроком пішли з своїх фракцій (навіть опозиційних!) у губернаторський колгосп.

Натомість тепер вони справно, без жодних затримок отримують доплати з бюджету (якщо такі виділяються). Хто ж із них не пожертвує до засіків «Рідної Волині» якусь там тонну зерна, цистерну молока чи вантажівку цибулі! А у фонді будь-яка продукція дивовижним чином перетворюється на гроші. Такі властивості тумбочки.

Втім, це справи домашні, внутрішні. А вуса ж то назовні стирчать – на Європу. Безпосередньо туди поки що не можна, тож треба захопити плацдарм в районі коридору. Тільки ж голова ОДА – не якийсь там злодійкуватий банкір, який може обібрати вкладників власного банку і таким чином стати мільйонером. У нього інший статус і, відповідно, розмах.

Тому Борис Петрович видає розпорядження, згідно з яким 1330 гектарів переходить до земель запасу Володимир-Волинського району. Тобто непрямо – в підпорядкування самому собі (через місцеву РДА). Це не якихось там сто гектарів «під сад». Це справжній плацдарм! І то майже в буквальному сенсі, оскільки йдеться про землі, що служать... військовим полігоном. Причому голова ОДА відбирає цей шматок території від однієї з військових частин, вилучивши її своїм сміливим рішенням з користування Міністерства оборони України. А військовики мають державний акт на право постійного користування землею. Борис Петрович на це не зважає, йому полігон потрібніший, бо він якраз у напрямку на Варшаву. Європа, так би мовити, кличе!

Але не склалося. Тріумфальному наступу губернатора стає на перешкоді військова прокуратура Луцького гарнізону. Вона виявляє, що голова облдержадміністрації порушив чинне земельне законодавство, відібрав землю безпідставно. Тому його розпорядження незаконне і підлягає скасуванню. Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся з цього приводу до Волинського окружного суду з відповідним позовом.

Втім, Борис Петрович чудово розуміє, що кожен великий шматок складається з багатьох маленьких. Відтак, поблизу обласного центру, в селі Підгайці, бере собі у власність 5,235 гектара землі. Щоправда, ділянка виділяється як земельна частка – пай, тож за цільовим призначенням має використовуватися для ведення особистого селянського господарства. Натомість Борис Петрович через Підгайцівську сільську раду проводить рішення, яким цільове призначення землі змінюється – для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд. На основі цього рішення голові ОДА видається відповідний державний акт про право власності.

Прокуратура Волинської області спробувала це рішення оскаржити в суді, добиваючись відміни і його, і документа про право власності, отриманого губернатором поза законом, але...

Кожен багатий, а тим більше владний український кіт гуляє де захоче. Верховні коти запросто гуляють по Конституції. Регіональні коти, бачачи розгул верховних, гуляють по законах та всіляких підзаконних актах. Та й коти нижчого рівня гуляють на всю котушку. І у всіх вуса настроєні в напрямку приємних запахів. Бо в тому напрямку, вважають коти, і знаходиться Європа...