На адресу «ПЕРЦЯ по-ковельськи» надійшов лист від нашого читача з міста Маріуполь Донецької області. Його автор – кандидат медичних наук Анатолій Тришньовський, як видно з листа, – людина з відмінним почуттям гумору. Залюбки публікуємо його «генно-ембріонний» фейлетон про клонування нової української формації, електорально вигідної нашим геніальним політикам…

…А FM-радіо продовжує дебілізувати своїх постійних слухачів і нервувати випадкових. Ніби на них немає ні літературних, ні музичних, ні просто редакторів, не кажучи вже про художні ради. А суцільні підлітки-діджеї, з освітою або «тіпа», або взагалі «нижче плінтуса». Чим інакше пояснити ту мовну безграмотність, словесну вакханалію, відсутність будь-якого художнього смаку і примітивізм, що вихлюпується в український (чи й український?!) ефір? Отож, слухаймо – і робімо висновки!

Щоденник депутата

Тижневий розпорядок депутата – справа тонка. Треба ж усе встигнути й нічого не забути. І думати, думати, думати… Тут без сто грамів, як то кажуть, не обійдешся…

Ні, я зовсім не проти рідної красуні-країни України, яку я всім своїм російсько-волинським серцем люблю, як і серце та гордість Волині – величний Світязь. Я проти мавпячого «подражанія» всьому найгіршому, що є в сучасній естраді «старшого» брата, на кшталт «Ти целуй меня везде – 18 мне уже»…

Не лякайтеся – це не революція комунарів, а зібрання тих, хто «борються» за покращення «комуналки». Під час всеукраїнського семінару з питань реформування житлово-комунального господарства, що відбувся в Ковелі напередодні професійного свята комуналів, було багато цікавого і корисного. Але «Перця…» насамперед зацікавило все смішне, «прикольне», сатиричне та анекдотичне. А поміж рядками виступів, які тут звучали, «перченого» матеріалу було повне відро!

Ось уже 52 роки свого життя спостерігаю в календарі дату 8 березня у червоному кольорі. Це означає, що цього дня – свято, Міжнародний жіночий день. Так було сто років тому, ще до «совєтів». Так було за «совєтів». Так є і за нинішньої незалежної України…

Давно це було, ще при смутних часах Ярика Старопупенка. Прийшла чорнява пані, махнула рукавом, сипонула червінцями – і заворожила отамана-козака…

В бурхливих хвилях помаранчевої революції стихійно народилось гасло: «Беріть – хто дає, голосуйте – за кого хочете!»…

Світ несправедливий. У номінаціях на людину року на подіум слави ніколи не піднімають церковних діячів. А жаль. В одному Ковелі святих отців – понад три десятки. Є достойники, а є прості, світські, яких спокушає сатана…

Прокинувся Нардеп Олігархович у холодному поту, на зап’ястях рук явно відчуваючи сліди від наручників. Але тут же й заспокоївся: він сидів на своєму місці в сесійній залі, а доповідач, б’ючи себе у груди, закликав усіх до зняття з себе недоторканності і всіляких привілеїв. Міністров поглянув на свій тисячодоларовий годинник: він дрімав усього 5 хвилин. Але за цей короткий час перед ним пронеслося все його минуле, нинішнє та майбутнє життя. Розбійне. Розкішне. Жахливе. «Це ж треба такому приверзтися!» – подумав Нардеп Олігархович і пригадав увесь сон...