Чимало цьогорічних абітурієнтів, які виявили бажання навчатись на правничих спеціальностях Волинського національного університету імені Лесі Українки, із подивом дізнавалися, що серед викладачів не буде кумира багатьох їхніх попередників-випускників – педагога від Бога і професора життєвого досвіду Олександра Колба. Досить туманні пояснення причин, чому професору Колбу не продовжили контракту у ВНУ, наштовхнули на пошуки слідів загадкового зникнення першого на Волині доктора юридичних наук, котрий зробив себе сам тут, у Луцьку. Покопавшись у тенетах Інтернету, «Перець…» віднайшов статтю, у якій наш земляк, виходець із Каменя-Каширського, сам дає відповіді на всі питання...

Перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова нещодавно заявила, що влада прискорює процес зняття мораторію на продаж землі. Для багатьох зацікавлених це стало сигналом: треба чимскоріше хапати!..

Чи доводилось вам спостерігати як здають нерви у спринтерів? Чим коротша дистанція – тим більша вага кожної миті. Внутрішня напруга величезна, атмосфера на місці старту  наелектризована, нерви бігунів натягнуті, як струни... Продовження відоме – хтось зі змагальників не витримує і допускає фальстарт. Під час наступної, вже результативної спроби старту, цей же бігун, перестраховуючись, починає свій шлях останнім. І в своїй прогнозованій поразці звинувачує, звичайно, конкурентів з більш міцними нервами…

Публікація у столичному «Українському тижні» може пролити світло на дві не зовсім світлі справи. По-перше – підготовка остаточної передачі Києво-Печерської Лаври в руки Московського Патріархату мала би привернути увагу до історичних пам’яток Волині, які вже перебувають у користуванні УПЦ МП. Адже уважно придивившись до нашого краю, можна з великою вірогідністю спрогнозувати майбутню долю Лаври в Києві. По-друге – публікація, як видається, розкриває таємницю «лютої» нелюбові нинішнього голови Волинської ОДА (чи то пак – «губернатора») Бориса Клімчука до волинських археологів. З ДП «Волинські старожитності» у тому  числі. Виявляється, ніякою «смородиною» в цій справі й не пахне…

В нашій країні завжди багато важив авторитет закордонного гостя, якому ми з радістю доручали вирішувати внутрішні суперечки. Отакий класичний сценарій: українські пани немилосердно чубляться між собою, прибулець з чужої землі вміло цим користається, обводить навколо пальця кожного з українських панів, садовить їх у калабаню, де вони продовжують вибивати одне з одного душу, звертаючись за допомогою до все-того ж прибульця…

В нелегкій боротьбі за утвердження на обласному олімпі ковельчани в першу чергу розраховують на допомогу своєї малої батьківщини – поліського прикордоння. Саме тут – найдовіреніші побратими, саме тут – основна «ресурсна» база. Принаймні, це засвідчує публікація в одному зі столичних Інтернет-видань…

Це в середні віки воякам-переможцям на «відведення душі» в завойованому місті відводили лише три дні. Переможці сучасних політичних війн мають значно більше часу, хоч тепер сам процес «компенсації» участі в кампанії відбувається не так явно. Серед «переможців» президентської кампанії 2010 року та наступної «губернаторської» епопеї на Волині – і брати Смітюхи. Продовження дослідження набутого братами досвіду, цікаве хоча б з огляду  на можливе його застосування на Волині та в Ковелі…

«Все обнулилось», - ці характерні слова Леоніда Кучми стосуються багатьох останніх подій. Кримінальні справи по «кучмівському» керівнику ДУСі Ігору Бакаю закрили. На Волинь знову повернувся «губернаторствувати» Борис Клімчук. Не виключено, що до такого, несподіваного для багатьох, чергового призначення  Клімчука «приклали руку» і його поліські земляки брати Смітюхи – Григорій та Іван. Останній часто позиціонує себе, як «талановитого» організатора бізнесу. Правда складається враження, що за жодних обставин Смітюхи не розкажуть про свій «перший мільйон»...

Коли ж буде краща нагода звернутися до наших йолопів, як не в День Йолопа (або Дурня – це вже як кому більше подобається)? Гасла «політкоректності», «виваженості», «толерантності» і т.д. і т.п. багатьох стримують від різких, але правдивих оцінок. Причому як в частині їх проголошення, так і в частині сприйняття. Будемо вважати, що 1 квітня – найкращий день для того щоб речі називати своїми іменами. Ображені і нерозумні нехай сприймуть неприємну правду за жарт, розумні і об’єктивні – зроблять висновки навіть і в цей день. То ж публікація за авторством Ігора Ткаленка має певні шанси перетворити День Дурня в День Правди. Принаймні, хоч для частини тих, хто потребує цієї Правди…

Нещодавно мешканці обласного центру були шоковані звісткою про те, що в місті діяла підпільна порностудія. Судячи з публікації, яка прийшла на пошту «Перця…», розвивається «сервіс» і в Ковелі. Як і випадку з луцькою порностудією, мова йде про послуги незаконні. Правда, на відміну від «луцького» варіанту, де правоохоронці спрацювали досить вміло, автор статті звинувачує «компетентні» органи Ковеля в потуранні новому виду «бізнесу». З огляду на те, що в публікації згадані прізвища досить відомих в Ковелі людей, «Перець по-ковельськи», як завжди, готовий надати фігурантам статті можливість для спростування або уточнення…