Стережіться «правозахисників»!

Слово «соборність» у лексиконі більшості з нас з’явилося недавно. Для переважного числа українців воно означає єдність намірів, думок і дій. Люди особливо віруючі, почувши його, подумки мандрують до храму-собору, де вони полишають свої молитви-прохання на розсуд Бога. Але «круглий стіл» волинських і ковельських «правозахисників», що відбувся саме в День Соборності, виявив, що є люди, які розуміють соборність зовсім по-іншому…

Починалось все ніби «чинно-благородно». 22 січня 2010 року в Ковелі зібрався «круглий стіл» Волинської правозахисної групи. І тема була хороша, а як для Ковеля, то взагалі гостро актуальна: «Здійснення громадського цивільного контролю за роботою правозахисних органів».

Посвідчити серйозність намірів «правозахисників» мав присутній на «круглому столі» помічник міністра внутрішніх справ пан Антон Цісарук, що прибув (чи, як виглядає, був змушений прибути) аж із Луцька. В даному випадку пану помічнику можна лише поспівчувати. Але нічого не поробиш: робота є робота...

Спочатку, як годиться, слово надали гостеві. Але не помічникові міністра. Голова Волинської правозахисної групи Степан Василюк, як уже колишній декан юридичного факультету Волинського, ще тоді Державного університету, лекцію читав довгенько.

Головна теза: «Влада живе сама по собі, а народ сам по собі. А все тому, що народ пасивний». Отож, за словами невдахи-викладача, «прошеного» з ВДУ за справи «нехороші», вихід один: організувати «якісь такі протести, масові акції (!) супроти влади».

До Батька Тараса з його:

«А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить»,

промовець відверто не дотягував. Але з чемності слухали.

Проте загалом логіка «спіча» екс-наставника майбутніх законників присутнім була зрозумілою – гуртом і батька добре бити. То й надавати «батькам нації» по перше число! Причому всім підряд, не дуже й розбираючись! Не факт, що справі б помогло, але зігрілися б і душу відвели – точно.

Очевидно, все-таки згадавши основну тему «круглого столу», пан Василюк наприкінці сказав декілька слів про суди, які, за його словами, «владу влаштовують». Кого ще «влаштовує» і кого не влаштовує суд ковельський, і який же стосунок має до нього сам пан Василюк, – про це далі.

А завершив обласний гість свою промову варіаціями на тему «остапо-бендерівського» «заграница нам поможет!». Звичайно про закордон прямої мови не було, але допомогу у вигляді «адвокатів не на місці» голова «правозахисників» з Луцька своїм «братам» із Ковеля все ж авторитетно пообіцяв.

Традиційна інтелігентська «нерішучість» попереднього учасника зібрання була з лихвою компенсована виступом місцевого «правозахисника». Здавалося, що енергії та всезнайства пана Савлука вистачить, щоб бути прокурором, суддею, лікарем і катом у одній особі! Бракує тільки одного – повноважень. Чого ще не вистачає Савлуку – судіть самі.

Категоричні вироки та діагнози були дуже швидко винесені владі, пресі та прокуратурі. «Ідіотом, сволотою, брехуном з ознаками шизофренії» було наречено голову Ковельської РДА пана Скубу. Тому, що він, на думку Савлука, «не так» працює. Як же так працювати, щоб було «так» - у ці дрібниці палкий «ритор» особливо заглиблюватись не вважав за потрібне. Прокуратура, з вуст кандидата в ковельські «екзекутори», «отримала вирок» «злочинної організації». «Вісті Ковельщини» «винні» вже в тому, що пишуть тільки про приємні події.

І насам кінець головна пропозиція Дня Соборності від Савлука: «Карпюка, Скубу, Грищука я готовий застрелити!». При цьому пан Савлук ще й Богом прикрився. …А мені в той момент чомусь згадалось «Gott mit uns» («З нами Бог») на бляхах ременів есесівців…

Жодного слова зауваження Савлуку з боку інших «правозахисників» сказано не було.

Натомість виступив голова «Ковельської правозахисної групи» Ярослав Шевчук. І відразу запахло конфліктом між ватажками волинських та ковельських «правозахисників». Головна претензія і вимога Ярослава Шевчука до Степана Василюка: «по-батьківськи» повпливати на свого сина, ковельського суддю Олега Василюка, за рішення, яке той виніс не на користь пана Шевчука. Про рекомендовані засоби впливу та виховання батьками дітей досвідчений політичний боєць не сказав нічого, але виходячи з «народності» його політичних поглядів, то, напевне, думав якраз про народні, перевірені віками методи.

Висловивши своє обурення ще й роботою Секретаріату Президента, пан Шевчук, напевне, принаймні у власних очах, піднявся до висот українських політичних «богів» - Януковича, Тимошенко, Литвина, Шуфрича, Симоненка, які теж незадоволені роботою Секретаріату… Чи впаде цей політичний бастіон саме під натиском промов пана Шевчука, поки незрозуміло. В політиці всяке буває: те, чого не можна зрушити з Києва, а раптом здвигнеться з Ковеля!

Не обійшлося, зрозуміло, й без камінця в бік ковельського прокурора. Мовляв, підняли на сесії питання про радника голови, а прокурор відмовив відкрити кримінальну справу.

Так виглядає, що от не послухав Масалов Шевчука і переключився на боротьбу з ковельським мером за квартири для прокуратури. Здався йому якийсь там радник! Прокуратурі на все часу не вистачає. То ж зачекаємо, поки подібну версію озвучать ковельські «правозахисники»…

Зрозуміло, що не «всі одним миром» мазані, і не всі присутні на «круглому столі» були «правозахисниками» в лапках. Але так вже ведеться на цьому світі, що зусилля ідеалістів і людей справи часто перекреслюються інтриганами, балакунами і одержимими власними пристрастями індивідуумами.

І категоричність публікації направлена саме проти спроб запровадити оцей режим «всепристрастності», який все більше охоплює наше суспільство, аж до рівня невеликого міста. Бо бажаючих «качати права», судити, звинувачувати, «застрілити» стає все більше, а готових захищати права, виконувати обов’язки, дотримуватись законів, – все менше.

Тому сьогодні, потураючи такому собі Савлуку в його словах, ми ризикуємо отримати завтра реально «стріляючого» де і по кому йому заманеться, суб’єкта, який оголосить себе черговим «правозахисником». Поки ж подібні до Савлука «правозахисники» судять і звинувачують не лише владу чи правоохоронні органи, робота яких і справді далека від досконалості.

Бо хіба не знають представники ЗМІ про патологічне бажання «нє пущать» за допомогою тих же судів, із боку заступника голови вищезгаданої Волинської правоохоронної групи депутата Луцької міськради Миколи Нікітюка? «Плідна» боротьба останнього зі ЗМІ (не з прокуратурою, владою чи судами) була навіть відзначена «непочесною» відзнакою – десяте місце у всеукраїнському (!) Антирейтингу «Вороги преси». На першому місці, до речі, тодішній Генеральний прокурор Олександр Медведько...

Як не забули ковельчани і події чотирирічної давнини, коли нинішній керівник ковельських «правозахисників», а тодішній Ковельський міський голова Ярослав Шевчук, за допомогою ручної міської ради, пробував «впливати» на роботу ведучого популярної в той час телевізійної програми «Постфактум» журналіста Ігоря Чайку. А оператора Волинської державної телерадіокомпанії Володимира Літвінчука взагалі погрожував звільнити з роботи просто у власному кабінеті, якщо той буде знімати не те, що подобається владі.

Можливо, через такі вчинки Ярослав Шевчук уже давно не міський голова, а Микола Нікітюк більше депутатом навряд чи буде. Причому цей вирок – не через «всесильність» ЗМІ. А через те, що за ставленням політика до ЗМІ люди і визначають, чи буде він (політик) самодуром, тираном і «держимордою» по відношенню до своїх виборців, а чи буде людиною справи, який звертає увагу на зауваження і критику тільки для того, щоб вдосконалити власну роботу.

Тому сьогодні багатьом вчорашнім хочеться прикрасити свою діяльність і сховатися за зручним жупелом «правозахисника», як біблійному вовку під овечою шкурою…

Стережіться таких «правозахисних вовків у овечих шкурах»!..