Карта російського афериста

Наслідки виборів, незалежно від їх кінцевого результату, без сумніву, стануть підсумком ряду політичних ініціатив. Водночас ці  ж результати відкриють шлях для реалізації інших проектів. Післявиборчий виступ фаворита президентських перегонів на «общепонятном» може стати знаком реанімації однієї з ідей російського політичного істеблішменту, яку свого часу «поклали під сукно»…

Як відомо, в Росії нині – досить багато людей, особливо у владних структурах, які, м’яко кажучи, не надто прихильні до незалежності України. Наприклад, колишній президент і нинішній прем’єр-міністр Росії Володимир Путін назвав здобуття Україною незалежності і подальший розвал Радянського Союзу «главной трагедией XX века».

Зрозуміло, що на фоні таких настроїв, особливо після «Помаранчевої революції», у Москві зявився великий попит на «експертів» по Україні типу панів Затуліна, Рогозіна чи Павловського. І оскільки за ненависть до України та за проекти, як їй краще нашкодити, у Москві почали давати відповідні кошти, то у відповідь, із числа «русских по духу» і жадібних до московської «подачки» громадян України, почали надходити «зустрічні пропозиції».

Серед подібних пропозицій, на кшталт «как нам развалить Украину», тривалий час лідирувала ідея про так зване «подвійне громадянство». Тобто, громадяни України, які проживають на її території, повинні й надалі зберігати українське громадянство, яке гарантує від примусового виселення з України всіх тих її «громадян», котрі Україну сильно й голосно не люблять.

Натомість російська патріотична думка породила новий грандіозний проект (щодо подальших намірів развалу України). Тепер, замість подвійного російського громадянства, «русским душою» громадянам України пропонують «Карту росіянина». Що це таке? На перший погляд, вона нагадує «Карту поляка», яка покликана максимально полегшити репатріацію етнічних поляків на їх історичну Батьківщину, хоча будь-яких серйозних кроків щодо підтримки «співвітчизників за кордоном» вказаний польський проект не передбачає.

Але російські «патріоти» не такі. Ідея створення «Карти росіянина» була запропонована раніше невідомим Фондом «Русские», на чолі з відставним генералом Леонідом Шершнєвим. Суть його ідеї полягає в тому, що власники «Карти росіянина» отримали б у Росії такі переваги:

– право на безкоштовне отримання довгострокової багаторазової візи на перебування в Російській Федерації (необмеженої в часі);
– мати переваги при отримання російського громадянства;
– працювати в Росії без необхідності отримання відповідного дозволу;
– займатися в Росії підприємницькою діяльністю на тих же підставах, що і російські громадяни;
– отримувати освіту в Росії на загальних підставах із російськими громадянами;
– отримувати допомогу від Росії на третю, четверту і наступну дитину, які народилися в його сім’ї;
– отримувати в екстренних випадках безкоштовну медичну допомогу на загальних підставах із російськими громадянами тощо.

Сьогодні в Україну приїжджає набагато більше людей, аніж виїжджає. І найбільш потужний потік мігрантів до нас йде саме з країн СНД, передусім, із Росії. Так, за даними Держкомстату, у 2008 році з вказаних держав до нас прибуло 30 тисяч осіб, а виїхало туди всього 15 тисяч. Ті, хто хотів виїхати в Російську Федерацію, давно вже там. «Мільйони гастарбайтерів із України» – це лише російський пропагандистський міф. І навряд чи введення будь-якої «Карти росіянина» може істотно щось змінити.

Проте основна мета законопроекту – не в підтримці репатріації росіян у Росію. Реальне відношення Російської Федерації (навіть і російського суспільства в цілому) до таких мігрантів можна охарактеризувати найрозповсюдженішою на їхню адресу фразою: «Понаїжджали тут...». Ідея законопроекта в іншому – в умовах отримання вказаної «Карти росіянина», оскільки його ініціатори сформулювали такі вимоги:

«Отримати «Карту росіянина» можуть люди, котрі:

– володіють російською мовою на базовому рівні;
– відносять себе за родинними ознаками і (чи) в духовно-культурному плані споріднені з російською нацією;
– мають схильність до російських звичаїв і традицій;
– православні (якщо атеїсти чи представники інших конфесій – то щоб із повагою відносилися до православ’я);
– брали участь у діяльності громадських організацій чи в акціях щодо захисту російської мови, освіти і культури, історії Російської держави, російського народу;
– мають заслуги (нагороди) перед Росією чи такі заслуги є у його батьків.

Проте вище керівництво Росії вказаний законопроект не вразив, і в липні 2009 року Державна Дума Російської Федерації зняла його з розгляду. На цьому можна було б і поставити крапку, якби не той факт, що нещодавно Фонд «Русские» взявся розповсюджувати в Україні «Карти росіянина» із власної ініціативи. Тобто, з юридичної точки зору, це всього лише «фантики», які не підтверджені жодними гарантіями з боку офіційних кіл Російської Федерації. А з практичної?

З цього приводу МЗС Росії навіть оприлюднив відповідне звернення: «У Міністерстві закордонних справ Росії заявляють, що ініціатива Фонду «Русские» щодо видачі «Карти росіянина» російським співвітчизникам за кордоном є провокацією». Як передало УНІАН, про це 21 липня 2009 року на брифінгу в Москві заявив офіційний представник МЗС РФ Андрій Нестеренко. З його слів, «провокаційна акція Фонду «Русские» разділяє співвітчизників за національними та релігійними ознаками». Він також зазначив, що через ініціативу даної структури, серед російських співвітчизників спостерігається процес очікування на отримання різноманітних пільг від Росії. За словами Андрія Нестеренка, «остаточно питання про документування співвітчизників та надання їм пільг у підготовленому законопроекті не передбачається».

Але найгірше те, що таку провокаційну аферу підтримали і в Харкові. Таку «ініціативу», при підтримці російських дипустанов, підхопив і лідер місцевої громадської організації «За культурно-языковое равноправие» Геннадій Макаров, про що повідомляється на сайті московського Фонду «Русские».

Далі буде?

«Перець…» розділяє побоювання автора і припускає, що результати виборів Президента України можуть стати додатковим каталізатором подібних процесів. Тому патріотичним силам у нашій державі варто не сприймати описане як якусь невинну дитячу забаганку, а відповідно реагувати на ці заяви та прояви українофобії, привертаючи до цього увагу широкої громадськості та унеможливлюючи такого роду дії «п’ятої колони»…