Хто ліцензує таксі для ковельських «баяністів»?

Нещодавно мешканці обласного центру були шоковані звісткою про те, що в місті діяла підпільна порностудія. Судячи з публікації, яка прийшла на пошту «Перця…», розвивається «сервіс» і в Ковелі. Як і випадку з луцькою порностудією, мова йде про послуги незаконні. Правда, на відміну від «луцького» варіанту, де правоохоронці спрацювали досить вміло, автор статті звинувачує «компетентні» органи Ковеля в потуранні новому виду «бізнесу». З огляду на те, що в публікації згадані прізвища досить відомих в Ковелі людей, «Перець по-ковельськи», як завжди, готовий надати фігурантам статті можливість для спростування або уточнення…

Відомо, що кожен вид діяльності по наданню послуг потребує окремого дозволу. Скільки нарікань з боку підприємців на всі ці дозвільні установи, патенти, ліцензії, побори! Частенько це виливалось в акції протесту на київському і місцевому рівнях, над проблемою з року в рік б’ється цілий Держкомітет, а на кожних виборах солодким єлеєм обіцянок ллється пісня про «сприяння підприємницькій діяльності». Та виявляється, що в Ковелі є «сервіс», представники якого цілком щасливі від існування досить вартісної для них системи «ліцензування»…

Це тільки для наївних обивателів таксі існує для того, щоб у випадку браку часу кудись на ньому доїхати. Люди знаючі можуть розписати в двох словах повний прейскурант цін і на інші «послуги» таксі. Наприклад - на доставку алкоголю, «закусі» чи «дівчаток» найдавнішої професії і т.д. і т.п. Як то кажуть, закон ринку: попит формує пропозицію.

Як давно в Ковелі існують спеціалізовані таксі для «баяністів» і скільки підприємливих «фірманів» опанувало саме цей вид діяльності – зараз точно сказати важко. Напевне, що небагато, бо ж більшість таксистської «братії», постійно маючи справу з ризиковими нічними пасажирами, виробила стійке неприйняття до публіки, про яку буде йтися далі. Але те, що такий, з дозволу сказати «бізнес» є і у нашому місті, то це факт. «Невже в Ковелі так багато любителів гри на баяні, що їх доводиться розвозити на спеціалізованих таксі?» - виникне чергове наївне питання наївного обивателя.

Не малюйте в уяві багатолюдні вечірні зібрання-конкурси музикантів в міській «Просвіті», палаці Шевченка чи культурно-просвітницькому центрі, після яких сотні любителів гри на баяні змушені через вагу своїх громіздких інструментів замовляти таксі, що розвозить їх в різні куточки Ковеля. До такого рівня розвитку музичної культури наше місто поки не доросло. То ж мова не про любителів гри на різновиді гармоніки.

«Баяністами» віддавна називають любителів іншої музики – наркотичної. А точніше – наркоманів, що вживають важкі наркотики (переважно опіати) засобом внутрішньовенної ін’єкції. Відвикає від такої «музики» людський організм дуже важко, а звикає – дуже легко. То ж число «баяністів» в нашому місті невпинно росте.

Тим більше, що стимулом для пропагандистів «наркотичної музики» є чималий прибуток. Орієнтовну кількість споживачів «ширки», як і приблизний оборот ковельського «наркокартелю» можна вирахувати. Арифметика проста – 1 куб «ширки» коштує 100 гривень. «Баяністу», залежно від його системи потрібно, від 1 до 5 кубів в день. Всього в Ковелі на офіційному обліку наркодиспансеру перебуває 226 чоловік. За свідченням фахівців для визначення числа всіх залежних від наркотиків, цифру «офіційних» наркоманів слід множити на п’ять. Отримуємо більше 1100 споживачів наркотичної сировини в одному лише Ковелі. Підрахувати сумарні денні «людино-кубо-гривні», як прибуток торговців наркосировини, не складе особливої проблеми.

Серед ударних бійців «наркофронту» – і таксисти для «баяністів», або мовою людською – наркокур’єри. Зрозуміло, що такий «сервіс» є заняттям хоч і досить прибутковим, проте незаконним.

В листопаді 2009 року Ковельським відділом по боротьбі з незаконним обігом наркотиків була проведена операція з припинення діяльності одного з таких наркокур’єрів, водія зеленого «Фольсваген-пасату». Таксист для «баяністів» Микола Міщук був затриманий на місці злочину прямо під час продажу чергової дози наркотику. Стосовно нього слідчим відділу МВС Володимирем Оксютичем була відкрита кримінальна справа за збут наркотичних препаратів. Здавалося б, ніщо не завадить справедливості отримати чергову перемогу.

Але вже в грудні 2009 року кримінальна справа Міщука була на вимогу ковельського міськрайонного прокурора Сергія Масалова відправлена в прокуратуру для ознайомлення. Після цього про справу – ні слуху, ні духу. Які такі «фокуси-покуси» з кримінальною справою проробляли в прокуратурі, і хто саме став «фокусником» - цього поки відкривати не будемо.

Таксисти, як правило, люди комунікабельні. То ж деякі таємниці ковельських «кіо» і «коперфільдів» все ж відкрив ковельчанам сам Микола Міщук. Як виявляється, одним з необхідних складових «фокусу» стали 15 000 доларів, які, донедавна затриманий, передав «кому треба». Так виглядає, що такі ж «фокуси» свого часу пророблялись і з роботодавцями Міщука – «особами ромської національності» або простіше кажучи – циганами з Голоб, які раніше попадали в поле зору відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Після таких «фокусів» в оперативників Ковельського «обнону» виникає природнє запитання: а можливо простіше не напружувати зір?..

Напевне, що подібною системою негласного «ліцензування» злочинної діяльності вже нікого не здивуєш. Свої «коперфільди-фокусники» є мало не в кожному місті. Але… Адресне послання ковельським «фокусникам»: ніхто наверху не буде прикривати «систему ліцензування», яка стає занадто явною. Тим більше, якщо самі «ліцензовані» направо і наліво розкривають секрети процесу. А у непростий час пошуку «крайніх громовідводів», «тим, що наверху» може знадобитися найменша нагода зімітувати власне очищення та перевести невдоволення «тих, хто ще вище» на чиїсь недопрацювання «знизу»…

Наркоманія – важка суспільна хвороба. Але переходить в хронічну і клінічну стадію вона виключно за сприяння тих, яким «закон, як дишло». В своєму колі ці особи користуються приказкою «гроші люблять тишу». Особливо гроші кримінальні. В тому числі й «наркотичні». То ж послабити кругову систему «ліцензування» можна й словом. Головне – коли «наркотична» біда, не дай Боже, прийде до Вашої хати, не шкодуйте про своє недавнє звичне мовчання людини, в якої завжди «хата скраю»…