Ковельський передвиборчий «мандраж»

Чи доводилось вам спостерігати як здають нерви у спринтерів? Чим коротша дистанція – тим більша вага кожної миті. Внутрішня напруга величезна, атмосфера на місці старту  наелектризована, нерви бігунів натягнуті, як струни... Продовження відоме – хтось зі змагальників не витримує і допускає фальстарт. Під час наступної, вже результативної спроби старту, цей же бігун, перестраховуючись, починає свій шлях останнім. І в своїй прогнозованій поразці звинувачує, звичайно, конкурентів з більш міцними нервами…

Впорядники правил виборчого спринту теж потурбувались щодо перевірки на міцність нервової системи учасників місцевих перегонів. Не тільки скоротили саму дистанцію, але й наставили нових небачених досі перешкод і бар’єрів. До того ж чимало «бігунів» все ще перебуває в розпачі від невдач виборів президентських. Тому передстартовій напрузі не може завадити ні відпускне політичне затишшя, ні віддаленість Ковеля від центрів прийняття глобальних політичних рішень.

Нещодавно довелось стати свідком чергового змагання нервів ковельських «політиків». Стиль традиційний: «пташиний базар» з яскраво вираженими елементами «самоїдства».

На сесії міської ради, що відбулась після Дня Міста деякі депутати вирішили подивитись на вдале свято під звичним для них кутом – крізь призму виборів і грошей. Об’єктом нервової напруги «засідателів» цього разу стали бігборди з нагоди 700-ліття міста.

Голова найчисельнішої фракції БЮТ депутат Михайло Гетьман вирішив, що проблемою № 1 в місті є саме поява бігбордів.

Початок його депутатського запиту ще якось зрозуміти можна (цитую без правок):

«Прошу Вас, шановний міський голово, пояснити ПО ЯКИХ ПРИНЦИПАХ І З ЯКИХ МІРКУВАНЬ до дня святкування 700-річчя міста на багатьох фасадах  багатоповерхових будинків появилися рекламні щити».

Справді, чому б міському голові не запровадити практику суворого контролю за тим «ПО ЯКИХ ПРИНЦИПАХ І З ЯКИХ МІРКУВАНЬ», як каже шановний депутат,  «появляється» на «багатьох фасадах будинків» будь-яке зображення чи напис? Навіть, більше – можна створити відповідну комісію з ветеранів, представників політичних партій, громадських активістів і керівників релігійних конфесій.

Приміром. От захотів відомий далеко за межами міста місцевий м’ясокомбінат прорекламувати свою продукцію, а представника підприємства – відразу на комісію. «Батько міста», відірвавшись від важливих паперів пронизує суворим, але батьківським (сказано ж – міський голова) поглядом і запитує твердим і офіційним тоном: «А скажіть нам, шановний, «ПО ЯКИХ ПРИНЦИПАХ І З ЯКИХ МІРКУВАНЬ» оце з’явилось на наших будинках? Га?».

Повірте, що представник м’ясокомбінату в такій гіпотетичній ситуації виявиться чоловіком мудрим і йому знайдеться що сказати. Наприклад наступне. Що принципи в його підприємства винятково гуманні. Адже виготовлення продукції з вітчизняних тварин відбувається винятково по програмі добровільної ефтаназії. Оскільки, нібито, худоба в наших місцевих умовах тільки мучиться, про що й періодично повідомляє «спеціалістів-ефтанологів». А міркування – винятково філантропічні, бо, мовляв, сам процес ефтаназії і наступної переробки «ефтанованих» дозволяє забезпечувати роботою 157 ковельчан. І годувати песиків Бобика, Кульку, Боцмана і Жульку, які «обгавкують» територію підприємства у нічний час.

Для членів комісії, які кохаються в котах, але не люблять собак винахідливий прохач розкаже ще й про Матроскіна і Маркізу, які сумлінно виконують свій професійний обов’язок «термінаторів гризунів» на складі готової продукції. А при словах «таким чином ще шість живих істот були витягнені з вуличної стихії бродячих тварин і відтепер постійно проживають на території м’ясокомбінату» представники «Товариства захисту домашніх тварин» неодмінно пустять сльозу, а чиновники з санстанції та комунальники задоволено зроблять якісь відмітки в своїх папірцях.

Припустимо, що відповідачу вдасться гідно витримати каверзні питання духовенства щодо перебування реклами на стіні будинку під час великоднього посту, комуністів – щодо експлуатації робітників на підприємстві, патріотів – щодо наявності чи відсутності в складі ковбаси інгредієнтів невітчизняного виробництва.

І ось момент щастя! Голова комісії, він же міський голова, тиснучи руку представнику «К-их ковбас» розчулено каже: «Зізнаюсь, спочатку ми не були достатньо впевнені щодо твердості ваших «принципів» і гуманності ваших «міркувань». Але тепер я обов’язково доповім нашим депутатам про те «ПО ЯКИХ ПРИНЦИПАХ І З ЯКИХ МІРКУВАНЬ» наше місто має за честь споживати вашу продукцію».

І на наступній сесії Ковельський міський голова захоплено прозвітує про «принципи і міркування» кожного автора і замовника бігборду, рекламного оголошення, плакату, листівки, напису, які з’явились на рекламних щитах, дошках, стінах чи просто стовпах міста в міжсесійний період.

То нічого, що сесійні засідання ради триватимуть щодня впродовж місяця! Головне – депутатам відзвітовано, «принципи» і «міркування» - з’ясовано…

Проте наш шанований депутат і керівник фракції БЮТ запропонував встановити додаткові обмеження в боротьбі за «ПРИНЦИПИ» і «МІРКУВАННЯ» (цитую мовою оригіналу):

«На рекламних щитах фото поважних та шанованих людей міста Ковеля. Але чи всі ці люди поважні та авторитетні? Є повод для того щоб задати таке запитання. Яким органом виконавчої влади і за якими критеріями проводився відбір цих осіб?..»

От тут, як мене, починається найцікавіше і найважче! Бо ще можна повірити, що наші люди можуть зійтися смаками на ковбасі чи горілці. Але щоб зійшлися на комусь з-поміж себе?! Відсутність поваги до своїх земляків і нелюбов один до одного – наша хронічна біда.

І повірити, що добродій Г. визнає «достойним», хоча б в чому-небудь,  добродія Я. – в це не віриться ну ніяк! Швидше добродій Г. буде довго тримати в пам’яті якусь давню чутку про себе, яку, зі слів «доброзичливців», нібито запустив добродій Я. А останній буде до кінця життя згадувати випадок відмови добродія Г. підтримати добродія Я. у «важку» годину післясвяткового похмілля. Десятиліттями добродії Г. і Я. буду чемно вітатись один з одним, мило посміхатись одне одному, тримати в кишенях дулі, але при нагоді підленько «віддячать».

А ще готові наші земляки культивувати власну безликість і притримуватись принципу «не висовуватись» у всьому. Хто «посмів» висунутись – того по голові. Тому й назви наших міст «Львів», «Луцьк», «Ковель», «Київ» асоціюються більше з елементами їх архітектури, а не з людьми, які жили чи живуть в них. Якщо й згадуємо когось, то, чужинців, на яких правило «не висовуватись» чомусь не поширюється. Бо на чужинців внутрішня «жаба» вперто не реагує. Ду-у-уже рідко вдавалось пробитись і своїм. Але головним чином, як це не парадоксально, через те, що своє сходження вони робили здебільшого в оточенні тих же чужинців, хоч деколи і прихильних до деяких «наших».

Яскраво ілюструє саме таку позицію і наступний виступ депутата Людмили Стахорської (цитую без стилістичних правок):

«Там де написано «700-ліття міста Ковеля» доречніше було б вчепити Данила Галицького портрет або, навіть, моєї любимої королеви Бони, але не міського голови».

Важко зрозуміти, що такого «крамольного» в «портреті» міського голови на біґбордах до Дня міста. Практика звична і абсолютно поширена в інших містах, як України так і світу. Тим більше, що, цитую, «міський голова представляє територіальну громаду». А це вже елемент українського законодавства. Напевне причина тільки в тому, що Ковельський міський голова, на відміну від королеви Бони, до числа «любимих» пані Стахорською персонажів не належить. До того ж депутат суто по-політичному опустила факт появи на біґ-бордах «портретів» інших ковельчан, які не є посадовцями.

Але «сіль» цієї необережної фрази, як на мене, в іншому. Постать Данила Галицького, в даному випадку, вжита винятково як прелюдія до ключової думки про «любиму королеву Бону», з якою, так виглядає, депутат від Соцпартії себе вперто асоціює.

Не берусь за непосильний труд шукати хоч якісь сліди новітнього «магдебурзького» права, яким, подібно до королеви Бони, ощасливила місто Ковель пані депутат. Просто впевний – якби на щитах з’явилось зображення Людмили Стахорської в образі Бони Сфорца (на зображенні. - ПК), то ніяких подібних «запитів» і не було б.

Але світоглядові принципи, уподобання і психологічні особливості учасників цієї ситуації бліднуть перед важливістю політичного моменту, який був озвучений тим же Михайлом Гетьманом:

«Якщо ці люди якоїсь політичної партії і політична партія проводить свою рекламну кумпанію, то на це потрібен дозвіл виконкому. А далі процедура проводиться згідно чинного законодавства».

Побачити рекламу політичної партії на біґбордах присвячених Дню народженню міста, частиною якого є і ковельчани, - на це треба виняткове вміння. Залишається лишень дізнатись – якої ж саме партії? Схоже, що це є таємницею не тільки для людей зображених на біґбордах, але й для самого Михайла Гетьмана. Врешті-решт загальна знервованість депутата вилилась в мітингових звинуваченнях у «політичній корупції або просто корупції».

Залишимо спеціально навченим людям шукати «політичну корупцію або просто корупцію». Тим більше, що бажаючих шукати «чорну кішку в темній кімнаті», як не дивно, але вистачало завжди. Навіть якщо самої кішки і немає...

На пам’яті події річної давності. На вулицях українських міст і сіл в шокуючій для кризового часу кількості з’являються носії рекламної кампанії «ВОНА ПРАЦЮЄ». Всі розуміють хто така «ВОНА», і всім зрозуміло до якого «часу Ч» ця кампанія приурочена.

Але «ВОНА», лідерка Блоку свого імені, тобто Юлія Тимошенко, не моргнувши оком назвала свою рекламу не політичною, а «соціальною». Щоправда, як зізналась «народна ВОНА» сама реклама була оплачена політичною партією Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Поплічник по БЮТу Микола Томенко навіть розвинув цілу концепцію підтримки через «соціальну рекламу» «нелегкої долі української жінки».

Через півроку «ВОНА» так «запрацюється», що «забуде» приїхати на анонсовану зустріч в Ковелі з жителями міста і навколишніх районів. І в семи тисяч мешканців північної частини Волині, які декілька годин прочекали «леді Ю» на тріскучому морозі, залишиться свій яскравий спогад про президентські вибори 2010 року. Зате в Тимошенко про волинську частину її кампанії залишиться приємна згадка про вечірню трапезу, яка тривала одночасно з очікуванням ковельчан на центральній площі міста. Товариство ЮТ в теплій і затишній келії Зимненського монастира склали підлеглі Московського Патріарха Кирила...

Часи змінюються. І сьогодні вже соратники «леді Ю» з БЮТу підозрюють всіх і вся у використанні їх же вчорашніх неефективних методів. Схоже, що нервова напруга перед виборчим спринтом затуманює «політичним бійцям» очі, а гостре передчуття очевидної поразки – викликає химери і видіння. В такому стані щиро увірувати в те, що «справедливість є і за неї варто боротися» неможливо.

Тож переможе той хто буде з людьми і для людей. І той, в кого не здадуть нерви ще перед стартом...

Довідка ПК. Як стало відомо «Перцю по-ковельськи» на депутатський запит керівника фракції БЮТ у Ковельській міській раді Михайла Гетьмана було дано вичерпну відповідь. Під час розміщення вітальних щитів до 700-річчя Ковеля дотримано всіх необхідних норм в задокументуванні цього процесу. Рахунки за виготовлення і розміщення вітальних біґбордів до 700-річчя Ковеля оплатив один з ковельських підприємців.