Земля іде в нечесні руки

Перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова нещодавно заявила, що влада прискорює процес зняття мораторію на продаж землі. Для багатьох зацікавлених це стало сигналом: треба чимскоріше хапати!..

Хоча найбільш меткі та хитрі вже давно «у процесі». У них на озброєнні десятки схем, з допомогою яких ведеться напівкримінальне збирання земель. Зрозуміло, найбільш ласі шматки лежать у межах міст. Відтак думка майбутніх латифундистів потужно працює саме в цьому напрямку. От і у Ковелі спритники вигадали певний спосіб, як майже законним чином прихопити собі дармової землі.

Коли їхати повз місто міжнародною трасою на захід, ліворуч від автомагістралі лежить садовий кооператив «Урожай». Відповідні документи свідчать, що діє він ще з березня 1987 року, а земель йому відведено 97 гектарів. Утім, у серпні 2008 року на сесію Ковельської міської ради раптом виноситься питання інвентаризації площ цього масиву та складання технічної документації з землеустрою, аби заново зафіксувати загальні межі земельного наділу. Коли ж діло дійшло до затвердження цієї документації, з’ясувалося, що площа землі під дачами членів СК «Урожай» за два десятиліття відчутно «приросла» і становить уже не колишніх 97, а більш як 121 гектар.

Ковельський міський голова Сергій Кошарук на проект цього рішення накладає вето. Втім, поборники садівництва не здаються – проект документу кочує з сесії на сесію в різних варіантах. В ньому змінюються формулювання, площа доданих земель: то їх десять гектарів, то двадцять чотири, то двадцять сім, то аж тридцять. Характерно, що з кожним розглядом кількість депутатів-мічурінців поступово збільшується і врешті в липні цього року Ковельська міськрада таки долає чергове вето міського голови. Питання «протиснуте»!

А суть справи така.

Поруч із садовим кооперативом «Урожай» лежать землі, що колись були окраїною військового аеродрому, а тепер, за генеральним планом міста, це землі промислового призначення. Тобто площі, які в перспективі мали б дати Ковелю неабияку користь. На них і поклали око ділки з депутатськими мандатами, і своєю колективною владою вирішили долучити їх до садівничого кооперативу.

Зрештою, частину площі можна було б справді віддати громадянам. Але – на умовах конкурсу. Землю комунальної власності спочатку передати комунальному підприємству, яке б сформувало б список бажаючих будуватися. А власниками ділянок стали б ті, чий більший внесок в розвиток інфраструктури. Гроші гарантовано пішли б на облаштування саме цієї території... Тобто є варіанти цивілізованого розв’язання проблеми. Але ці варіанти багатьох депутатів не цікавлять, тому що вони не змогли б безпосередньо впливати на розподіл міської землі. Як оце впливають сьогодні.

До речі, стосовно цивілізованості. Проект рішення, котрий ревні ініціатори садівничого руху початково пропонували на розгляд сесії, не був погоджений ні у місцевому відділі Держкомзему, ні в управлінні містобудування та архітектури міськвиконкому. Що вже саме собою викликає запитання. Далі – ще більше. В одному з наступних проектів відповідного рішення говориться: «надати в користування садівничому кооперативу «Урожай» земельну ділянку». Реально ж Земельний кодекс України поняття «надати в користування» подає конкретно: як право постійного користування або ж як право оренди земельної ділянки. Ініціаторам «прихватизації» всі ці терміни байдужі, їм головне – заволодіти землею.

В одному з ще пізніших проектів рішення – 2009 року, міститься вже справжній кримінал. Проект озаглавлений так: «Про затвердження технічної документації інвентаризації земельної ділянки, що перебуває в фактичному користуванні садівничого масиву «Урожай». І площа землі, яка начебто перебуває в користуванні, зазначається: 124 гектари. Хоча документально підтверджена ділянка – лише 97 га, а решта – це ті ж таки землі промислового використання, самовільно приписані без будь-якого рішення і зміни цільового призначення. З них реально дачниками використовується хіба якихось пів гектара (причому – незаконно!). За Кримінальним кодексом – це службовий підлог. Але нахабство – друге щастя провінційного депутата...

Втім, ще до питання цивілізованості. На початку 2007 року Ковельська міськрада для впорядкування розподілу комунальних земель запровадила спеціальний документ – «Положення про надання земельних ділянок у власність та користування фізичним і юридичним особам». Згідно з ним стало так: хочеш землю – пишеш заяву і тебе включають у чергу. Підійшла черга – отримуєш. На жаль, документ діяв недовго: ініціативна група особливо зацікавлених зібрала в міськраді більшість і «Положення» відмінили. Офіційна причина – щоб внести поправки згідно з новим законодавством, насправді ж – аби знову особисто впливати на розподіл комунальних земель.

Наш наївний народ, ідучи на вибори, думає, що своїми голосами висуває тих, хто служитиме громаді. Насправді ж ділки нерідко пхаються в органи самоврядування єдино для того, аби «рішати питання»! І різні партії зовсім не різнять їх. Наприклад, серед прихильників «ручного управління» землею в Ковельській міськраді бачимо директора комерційної землевпорядної фірми Володимира Матвєєва з Партії регіонів, засновника таких же комерційних землевпорядних фірм, голову постійної комісії з питань регулювання земельних відносин міськради Юрія Конашука – з Блоку Юлії Тимошенко, профспілкового діяча місцевого розливу Сергія Товкача – з Блоку Литвина і т.п. Спільний інтерес – потужний об’єднуючий чинник.

Власне, саме він і спрацював при визначенні міськрадою нових меж садового кооперативу «Урожай». Для цього потрібно було видати абсолютно сторонню землю за таку, що вже фактично використовується об’єднанням. Тому раптом складається список членів кооперативу, котрі начебто не мають землі. Вони й претендують на те, щоб ця стороння земля була розділена поміж ними. Безперечно, серед новоявленого списку безземельних мічурінців, очевидно, не дуже важко знайти підставних осіб. Але хто їх шукатиме? Ковельська прокуратура спостерігає за тим, що відбувається, цілком миролюбно. А, можливо, і зацікавлено.

Тим часом відведення нових земель під всілякі садово-дачно-городні кооперативи в межах міст заборонене Земельним кодексом. Вільні площі можна реалізувати хіба що через аукціон. Тобто за гроші. А ось таким чином – безплатно. І схема вже відпрацьована. Дачні землі починають концентруватися в руках небагатьох підприємливих осіб. Наприклад, у тому ж таки СК «Урожай» один поважний громадянин уже має п’ять ділянок. Але рівняння йде, очевидно, на сусідній кооператив «Світанок». Там батько з двома синами прикупили собі 59 (!) ділянок – сім гектарів землі у межах міста! Хто повірить, що вони на такій обширній «фазенді» вирощуватимуть яблука-груші?

Найпривабливішим місцем на території, про котру йдеться, є тригектарний березовий гай. Він лежить усього за кілька десятків метрів від автомагістралі, що веде до кордону. Ковельський міський голова Сергій Кошарук всіляко намагається врятувати від «прихватизаторів», якщо не всю територію, то бодай хоч це насадження. Зокрема, він виніс на сесію проект рішення, згідно з яким згаданий природний куточок був би зарезервований під міську зелену зону. Команда зацікавлених депутатів документ відхилила. Самим березнячок пригодиться?

Прикро і зокрема, і загалом. Бо як тільки наша земля з волі Президента Януковича і Верховної Ради України ввійде в оборот, наділи, подібні до того, щойно захопленого спритниками при допомозі ковельських депутатів, негайно підуть з молотка. І не факт, що новими власниками їх будуть громадяни України.

Отак поволі і втрачаємо свою державу.