Вірю у мудрість ковельчан

Ті, хто ініціював та підтримав проект рішення про відставку міського голови Ковеля Сергія Кошарука, явно прорахувалися. Ковельчани лишень більше задумалися над реаліями влади нашого міста і над історією взаємостосунків міського голови з партійними депутатами. Позиція Сергія Кошарука щодо опонентів висвітлена в незалежній громадсько-політичній газеті «Волинь-нова». Публікацію подаємо на нашому сайті.

«Напередодні виборів усі методи добрі, аби підмочити репутацію конкурентові. Мої політичні супротивники в Ковельській міській раді з усього свого підкилимного арсеналу не знайшли нічого ліпшого, як оголосити мені недовіру.

Це, безумовно, серйозний крок. Для нього мають бути такі ж серйозні підстави. Що ж мені ставлять у вину? Пунктом першим у рішенні зазначається, ніби я деяким депутатам не дозволяв користуватися документами міськради, чим не сприяв їхній депутатській діяльності. Ще одне звинувачення - що не поставив у порядок денний сесії питання про виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста і стратегічного плану. На цій підставі мене й звинувачено не мало-не багато - в порушенні Конституції та ряду законів України. І на цій «підставі» оголошено мені недовіру!

Насправді ж депутати міськради мають вільний доступ до всіх документів, за винятком тих, що потребують спеціального допуску. А про виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста інформація була надана. Тим часом звітувати міський голова за регламентом повинен раз на рік, а не тоді, коли тому чи іншому депутатові забагнеться. Якісь мої кроки не відповідають чинному законодавству? Про це, як вимагає закон, повинно бути рішення суду.

На вибори 2006 року я йшов із розгорнутою програмою намірів. Сьогодні ця програма на добрих 80 відсотків виконана або ж перебуває у стадії виконання. У місті порядок. Там, де роками процвітала стихійна торгівля, зокрема поблизу залізничного вокзалу, сьогодні чиста, впорядкована площа з квітниками та стоянкою для автівок. Місто належним чином опалюється, освітлюється і прибирається. Наведено лад і в установах. Уже ніде у шкільних їдальнях та дитсадках не вирують гучні алкогольні застілля. Натомість громадські організації спільно з освітянськими, культурними та спортивними установами при підтримці міської влади регулярно проводять різноманітні спортивні та мистецькі заходи. Працюють літні табори для молоді. Активно діє міський культурно-просвітницький центр. Ковель приймає міжнародні фестивалі та пленери.

Про ефективність роботи міської влади, думаю, переконливо свідчать такі цифри. Бюджет Ковеля 2005 року, після якого я прийняв керівництво, становив 50 мільйонів гривень. Бюджет міста 2010 року - 193 мільйони гривень, тобто майже в чотири рази більший. При цьому з виробництвом у нас, як і скрізь в Україні, сутужно, зате ми відчутно підняли сферу послуг, малий та середній бізнес. Ці види діяльності й дали нам підвищення добробуту.

Річ зрозуміла: міський голова, як, власне, будь-яка влада, абсолютно для всіх добрим бути не може. Задля ефективності влада мусить приймати непопулярні рішення. Соціологічні дослідження показують приблизно один і той же рівень як довіри, так і недовіри людей до того, що ми робимо в місті. Він у межах 30-35 відсотків.

Хтось скаже: Кошаруку не довіряє аж третина жителів Ковеля! Вважаю, що це закономірно. Чому? Ось ми ліквідували стихійну торгівлю на привокзальному майдані - перенесли її на територію ринку. Хтось із торговців при цьому втратив прибутки? Звичайно. Для нього, його сім'ї і навіть найближчих друзів міський голова став поганий.

У місті ми повели рішучу боротьбу з самовільною забудовою, в першу чергу там, де вона загрожувала безпеці або ж перешкоджала законному будівництву. Коли застереження та попередження ефекту не дали, ми через суд і виконавчу службу знесли самовільно споруджені будівлі. Уявляєте, якими словами згадували міського голову ті самовільні забудовники? А ще ж багато хто з мешканців лише мав намір незаконно збудувати чи добудувати собі щось на власний розсуд. Побачивши рішучі дії влади, вони змушені були відмовитися від цих намірів. Відтоді міський голова для них - друг? Ні, звичайно.

В дитячих та навчальних закладах міста були помічені корупційні явища, тобто - побори. Декілька фактів хабарництва підтвердилося в установленому законом порядку. За ґрати ніхто не потрапив, але людина, яку визнано винною у вчиненні злочину, на керівній посаді вже не працює. На цьому настояв я особисто.

Таким чином і формується когорта невдоволених владою, яку я як голова представляю у місті. До них належать і ті депутати міськради, що висловили мені недовіру. Спроба їхня, до речі, далеко не перша. Тут ціла історія.

Почалася вона ще 2006-го. Тоді я ініціював розробку та прийняття важливого документа - «Положення про надання земельних ділянок у власність та користування фізичним і юридичним особам». Це положення прозоро регулювало надання і продаж комунальних земель під забудову та для комерційних цілей. Зокрема, земельні ділянки для садибної забудови надавалися лише згідно з черговістю та з врахуванням пільг і реалізувалися через аукціони, ціна на яких порівняно з початковою нерідко зростала у 50-100 разів. Міський бюджет став наповнюватися коштами. Тоді ті, хто почав їх втрачати, занепокоїлися: «Місто одержує гроші, влада - авторитет, а як же ми? Треба цей процес зупинити». Провели відповідну роботу в міськраді і дію згаданого «Положення» припинили.

Відтоді бажаючі одержати в Ковелі землю йдуть не у виконком з офіційними заявами, а в затишні місця, де спілкуються за зачиненими дверима з певними депутатами, після чого ті, відповідно зацікавлені, виносять на сесію проекти потрібних рішень. При цьому також використовуються так звані «сірі» земельні схеми стосовно садівничих масивів та земель, відведених під городництво. Грошей у бюджеті розвитку відчутно поменшало (бо ж не стало аукціонів, які піднімали ціну на міську землю для садибної забудови), зате окремі депутати-»землевпорядники» міцно «стали на ноги», відчули себе справжніми «батьками міста».

Я виступив проти цього безсоромного дерибану і, відповідно, став ворогом цій «земельній команді». Тобто йдеться про інтереси. Мій інтерес як міського голови - працювати на місто, на громаду, тому що я обраний людьми і відповідаю перед ними за все, що роблю. А інтерес певної частини депутатів - працювати на себе і своїх партійних босів, руками яких вони внесені в списки.

Як наслідок, за чотири роки десятки моїх безумовно корисних для міста ініціатив не були підтримані радою. Наприклад, програма вдосконалення пасажирських перевезень, що передбачала повний контроль і порядок в системі міського пасажирського транспорту. Більше того, я настоював, аби для гарантії перевезень місто мало свій комунальний (не приватний) пасажирський транспорт. Але депутати не підтримали ні одного, ні другого.

Подібне вийшло і з ідеєю спорудження критого зимового катка. На цю справу вже були кошти, була фірма-виконавець - і знову прикинули: це ж Кошарук собі таким чином іміджу додасть. І заговорили корисне діло.

Так само канула в Лету моя ідея створення комунальної служби забезпечення порядку та безпеки в місті. Не підтримана й ідея створення служби гуманного поводження з бродячими собаками...

Безумовно, в Ковельській міській раді є чимало достойних депутатів. Це люди, котрі відчувають відповідальність перед колективами, в яких вони працюють, перед мешканцями будинків та вулиць, де вони мешкають і роками завойовували авторитет своїми щоденними справами. Саме їхня громадянська позиція та конструктивна підтримка дозволяли приймати виважені бюджети, затверджувати потрібні громаді програми, впроваджувати в життя цікаві проекти.

Та є, на жаль, в раді також група недобросовісних, настроєних на досягнення особистих інтересів депутатів. Вони методом інтриг та закулісних ігор, погрожуючи брудними інсинуаціями чи зверненнями до всіх можливих контролюючих та правоохоронних органів, ситуативно досягають необхідної кількості депутатських голосів і впродовж чотирьох років гальмують реалізацію багатьох вигідних для міста справ. Вони й ініціювали мені недовіру.

Ви знаєте, як я розцінюю цю недовіру? Значить, я її заслужив, борючись із тими, хто не дуже хотів працювати на благо міста. Я її заслужив, діючи всупереч тим «рішалам», що паразитують на прибуткових земельних питаннях та інших темних оборудках, користуючись депутатськими мандатами. І при цій нагоді я закликаю тих дві третини ковельчан, що належно оцінюють результативність моєї роботи та роботи депутатів, які мене підтримують, проголосувати 31 жовтня так, щоб у Ковельську міську раду наступного скликання прийшли авторитетні керівники та громадські діячі, які дорожать депутатською честю, людською гідністю, живуть і чинять по совісті. Я певен, що так і буде. Наша громада варта того, щоб мати у своєму органі влади лише достойних.