«Чіста ПАХАроНний кримінал» по-волинськи. І «ніякої політики»! Частина 2

Арешт, судилище та 7 років ув’язнення для Юлії Тимошенко досягли рівня міжнародного скандалу. Водночас під цей «шумок» волинські «експериментатори» від прокуратури та міліції намагаються приховати свій «експериментальний бєспрєдєл». І якщо Юлія Тимошенко заявляє, що в Україні повертається 1937-ий рік, то на Волині, можна сказати, – 1917-й. Так само, як у 1917-му, у 2011-му «революціонери-експериментатори» в погонах вриваються з погромами до офісів, без суду і слідства заарештовують підозрюваних, виписують на колінах «повістки», як мандати тощо. Хіба що, на відміну від 1917-го, поки що не розстрілюють на місці, та сім’ї політичних опонентів не беруть у заручники. І Генеральна прокуратура України не така геніальна, як на Волині «ГІЛеальна» (від прізвища прокурора області Андрія Гіля). Чи може, волинські «експерименти» – це лише «обкатка» для України?..

«ГІЛеальні» «експериментатори», або Хронологія операції «Прикриття»

Як з’ясовується згодом, «маски-шоу», яке влаштували силовики на Луцькому спецкомбінаті, у прокуратурі тепер навіть не можуть класифікувати як затримання. Бо на це, виявляється, потрібна санкція діючого прокурора області, а прокурор області Андрій Гіль того дня перебував у відрядженні в Києві. Тож якщо навіть припустити, що була санкція тимчасово виконуючого обов’язки прокурора області Володимира Троца (зятя «губернатора» Бориса Клімчука), то ця санкція на затримання Вікторова є незаконною. Чи не тому його наступної ж ночі відпустили? Бо тримати далі було б явно для всіх очевидно злочинно…

Під час прес-конференції 5 жовтня прокурор області Андрій Гіль «делікатно» спробував обійти це питання, натякаючи, нібито це не було затримання. Цитуємо за «Волинськими новинами»:

«За словами Гіля, через якийсь час після затримання Вікторова відпустили додому, адже вночі «не можна працювати».Згідно із законом, порушувати кримінальні справи проти депутатів усіх рівнів може тільки обласний прокурор, однак Гіль того дня був у відрядженні за межами області.Наступного дня Гіль був на місці, ознайомився з матеріалами слідчих і порушив кримінальну справу за фактом отримання хабара»(кінець цитати).

Ось так! Виявляється, людині виламують у робочому кабінеті двері, жбурляють обличчям на підлогу, одягають наручники і вивозять за межі підприємства автозаком під охороною людей у чорних масках, щоб … просто з ним побесідувати?! Дуже оригінальне, «експериментальне», «законне» і «ввічливе» запрошення на бесіду…

До речі, щодо цього дня та подій, які трапилися протягом того першого затримання директора спецкомбінату, прокурор області чомусь видає ЗМІ завідомо недостовірну інформацію, яку ВІП опублікував під назвою «Директора Луцького спецкомбінату оголосили в розшук, – прокуратура»:

«Після дачі пояснень оперативним працівникам 28 вересня Олександра Вікторова та його колегу відпустили додому під підписку про невиїзд. Наступного дня, як зазначив Гіль, слідчий викликав його повісткою для допиту, проте обранець громади зник із поля зору слідчих органів».

По-перше, питання про «підписку про невиїзд» має вирішувати виключно суд, а він посеред ночі, як відомо, не засідає. Та й не підписував, як виявляється в суді, Вікторов того дня ніяких «підписок»… По-друге, викликати повісткою для допиту можна лише людину, якій пред’явлене конкретне обвинувачення, а цього зроблено не було, бо й не могло бути, адже кримінальну справу спромоглися порушити лише наступного дня. По-третє, в «повістці» якраз і не вказувалося, в якому саме процесуальному статусі Олександр Вікторов викликався наступного дня в прокуратуру. Іншими словами, така «повістка» – «фількіна грамота», яка не має жодної юридичної сили і, відповідно, не призводить до жодних юридичних наслідків, із нею пов’язаних…

Ось ще цікаві висловлювання прокурора, за розшифровкою «ВП»: «Порушена кримінальна справа щодо осіб. Оскільки директор є депутатом обласної ради, згідно з чинним законодавством, справу порушує тільки прокурор області відносно депутатів усіх рівнів. – зауважив Гіль. – Проводяться слідчі дії. Хочу сказати, що вже зі свідчень цих осіб, яких допитує слідчий, встановлено, що вартість таких місць становила від 1 до 3 тисяч доларів у залежності від того, де розташована могила для поховань».

А «Відомості.UA», своєю чергою, пишуть: «Андрій Гіль розповів, що гроші взяв майстер, а потім передав їх Вікторову. Цей факт задокументовано. Прокурор також зазначив, що це не єдиний випадок, коли директор брав хабар».

Овва! Вже відразу ж фігурують конкретні суми, як доведений факт!І Нічим не доведений «випадок» миттєво переростає у «не єдиний». «Геніальний» «експеримент» підміни фактів лише «здогадами»!

Далі: «Він був відпущений додому (очільник спецкомбінату, – ред.)… Він, скориставшись,що його відпустили від слідчого, хоча вже справа була порушена відносно іншої особи, яка цей хабар взяла, покинув місце свого проживання», – пояснив прокурор.

Тобто, людина, якій НЕ ПРЕД’ЯВЛЕНО ЗВИНУВАЧЕНЬ, до якої НЕ ЗАСТОСОВАНО ЖОДНИХ МІР ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ, не має права відчувати себе невинним, покидати місце свого проживання і вільно пересуватися? Конгеніально! Головний державний обвинувач (Генеральний прокурор СРСР) на сталінських «показових судових процесах» 30-х років 20-го століття Андрій Вишинський просто «відпочиває», коли виступає його тезка Андрій Гіль!

А може, пана Гіля просто «підставили», так само як і головного фігуранта скандалу пана Вікторова? Надаючи прокурору недостовірну інформацію, яку він «на віру» сприймає і видає «на-гора» як істину, яку без усіляких додаткових перевірок і доказів уже можна оприлюднювати? Мабуть, така незвична багатослівність прокурора спричинена виключно «інтересами слідства». Чи, може, прокурорами в нас уже починають керувати підлеглі?..

Шокуючу паузу, яка виникла,11 жовтня порушує сам Олександр Вікторов, котрий з’являється з адвокатом в обласну прокуратуру, аби давати свідчення. Натомість йому знову оформляють затримання і везуть до суду. Суд заарештовує Вікторова на 10 діб. Про це зокрема інформує у своєму прес-релізі прес-служба ВОО ВО «Свобода» від 14 жовтня у повідомленні «Не залишається сумнівів у політичному підтексті справи, сфабрикованої проти Олександра Вікторова».

Проте найбільш дивні речі відбуваються у п’ятницю 21 жовтня. Пообіді, близько 16.00 год., Луцький міськрайонний суд виносить рішення звільнити Вікторова з-під варти негайно в залі суду та обрати йому запобіжний засіб – підписку про невиїзд (натомість прокуратура вимагала ще 2 місяці тримання під вартою).

Тут же слідчий прокуратури вибігає із зали судових засідань, кудись телефонує (вочевидь, прокурору), підходить до Вікторова і шарпає його за лікоть. Мовляв, нікуди не спішіть, зараз підпишетесь в отриманні повістки…

Далі слідчий прокуратури просто на коліні (!), на чистому клапті паперу (!) пише від руки (!) абсолютно нелегітимний «документ», у якому вказує, що Вікторову Олександру Олександровичу на 18.00 год. необхідно з’явитися в прокуратуру до слідчого Лизуна (див. фото). Для чого, в якому процесуальному статусі і для яких саме слідчих дій, – у цьому «документі» знову ж таки не вказано. Більше того, на цій  поспішно сфабрикованій «повістці» слідчий прокуратури навіть забуває проставити дату…

Тримаючи дану при обранні запобіжного заходу в судовому засіданні обіцянку не уникати слідчих дій, Олександр Вікторов, щойно отримавши в суді постанову про своє звільнення з-під варти, з’являється в органи прокуратури, щоб повідомити: його адвокат задіяний у іншому судовому засіданні за межами Луцька, а без нього він не даватиме свідчень. У результаті Вікторова … знову затримують! Начебто, через виявлений новий «епізод» щодо отримання хабара, тобто отримання хабара повторно. Нічим, до речі, не задокументованого і не підтвердженого. А попереду – вихідні…

21 жовтня в інтерв’ю «Волинській правді» Андрій Гіль бідкається:

«Ми живемо в 21 столітті, а користуємося законами, прийнятими на початку 70-х років. І Кримінальний, і Кримінально-процесуальний кодекси – застарілі. Ці документи потребують змін. Про це говорять всі: і Президент, і Генеральний прокурор України, і Венеціанська комісія. Проект нового Кримінально-процесуального кодексу розроблений Генеральною прокуратурою вже давно, і зараз він проходить експертизу Венеціанської комісії. Думаю, що незабаром він буде внесений на розгляд Верховної Ради. Змін потребує і кримінальне законодавство.

Є ряд статей Кримінального кодексу, які потрібно було декриміналізувати. Цю позицію відстоює Президент нашої держави. За злочини у сфері економіки варто не стільки зменшити покарання, як досягти відшкодування завданих державі збитків. Однозначно деякі статті Кримінального кодексу треба змінювати. Їх варто виводити з кримінального законодавства, але, разом із тим, спрощувати систему збору доказів» (кінець цитати).

Схоже на те, що Андрій Гіль і його команда, в очікуванні прийняття нових кодексів, вирішили не дотримуватися хоч і «застарілих», але ДІЮЧИХ кодексів, замінивши правочин «експериментами»? Геніально! По-перше, продукують нелегітимні документи, які не мають юридичної сили. По-друге, на основі цих документів проводять НЕЗАКОННІ ЗАТРИМАННЯ! Саме це й підтвердив Луцький міськрайонний суд 24 жовтня, звільнивши Вікторова з-під варти та визнавши його затримання 21 жовтня незаконним.

До речі, це вже третє затримання Вікторова за всю цю «чіста ПАХАроНну» історію, яка, схоже, ще тільки розпочинається. Бо в цьому останньому (але, з усього видно, далеко не останньому загалом) судовому засіданні слідство намагалося «пришити» директору спецкомбінату ще три нові «епізоди» нібито отримання хабарів, нічим, до речі, не підтверджені й не задокументовані.

Але, як невдало «пожартували» з затриманим слідчі, хіба то проблема? Була б людина – стаття завжди знайдеться. Якщо треба буде – будуть з’являтись і нові «заяви», і нові «епізоди». Скільки треба – стільки їх і буде… З усього цього стає зрозуміло: такі затримання можна поставити на «широкий конвейєр»: черговий епізод – затримання – визнання затримання недійсним – звільнення через суд – фабрикування нового «епізоду»… І так – до безкінечності. Або ж до того моменту, поки в якоїсь зі сторін не здадуть нерви…

Для прикладу, як засвідчила 25 жовтня публікація на ЗІКу «Депутата Волиньради відпустили на волю», – «слідству вдалося знайти таксиста, котрий розповів, що возив чоловіка, в якому впізнав депутата облради, до Києва. За його словами, Вікторов просив відвезти його до готелю. У дорозі він шукав адреси представництва ООН в Україні та посольства США. Обвинувачення вбачає у цьому спроби Вікторова знайти шляхи для виїзду за кордон». Згідно з цією чиєюсь хворобливою уявою, напевно, наступним кроком «слідству вдасться з’ясувати», що Вікторов «шукав адреси представництва «Спортлото» в Україні та місії іншопланетян»?!

Паралельно, мабуть, «в інтересах слідства», забезпечується постійний викид у ЗМІ компрометуючої інформації, мета якої – не встановити істину, а виключно, аби компрометувати, компрометувати, компрометувати...Не стільки директора спецкомбінату Вікторова, скільки депутата Вікторова. Депутата від опозиційної «Свободи»…

Зрештою, чому прокуратура так затято добивається, щоб за гратами сидів тільки Вікторов? А чому, скажімо, не «на пару» з директоршою кладовища, яка його «підставила»? Адже інкримінований хабар із міченими купюрами першою взяла у свої руки саме вона. Проте сьогодні спокійнісінько розгулює на волі, з’являється на спецкомбінаті, оформляє документи на своє звільнення за згодою сторін, безперешкодно стає «на біржу»…

Цитуємо за ЗІКом – із почутого в залі судових засідань 24 жовтня: «Щоправда, правоохоронці згадують ще про двох працівників спецкомбінату, які нібито отримували частину так званих нечистих грошей. Їх та Вікторова названо як таких, котрі «вступили в злочинну змову». Утім, чи буде відкрито справи проти колег екс-директора, – не зазначають» (кінець цитати).

Якщо це дійсно «злочинна змова» і «злочинна група», в яку вступили працівники спецкомбінату, то чому ж тоді прокуратура не добивається ув’язнення інших учасників цієї «злочинної групи»? Хіба це не політика «подвійних стандартів»? Пліз-з-з!, як казав колись один із «Великих», тут же – «ніякої політики»…

(ДАЛІ БУДЕ)