Критично про критику

«Перцю по-ковельськи», як гумористично-сатиричному виданню, часто доводиться мати справу з такою небезпечною, двогострою зброєю, як критика. І застосування такого «вбивчого» інструменту передбачає дотримання певних канонів. Цікавою є думка з цього приводу фахівців. І хоча правила використання «мистецтва критики» в різних ситуаціях дещо відрізняються, та все ж основні вимоги: позитивне налаштування на будь-яку критику і відсутність (або, принаймні, мінімальний вплив) особистісних мотивів при здійсненні критики – незмінні…

У кожного з нас своє ставлення до критики. Хтось одразу захищається, хтось мовчить i робить висновки. Але погодьтесь, що вiд будь-якої критики, навiть справедливої, настрiй псується надовго. Якi бувають прийоми критики i як правильно реагувати на критику? Чи варто критикувати начальство? Про це «Пораднику» розказав керiвник консалтингової компанiї «Кориснi Поради», бiзнес-консультант, психолог Любомир БОВАНЬКО.

– Любомире Iгоровичу, якi бувають прийоми критики?

– Є кiлька прийомiв критики. Наприклад, такий прийом, як «контрастний душ». Коли керiвник говорить: «Ну Iване, ти ж розумний чоловiк, освiчена людина, найкращий із працівників, а так облажався, повну дурню зробив, як ти так мiг? Такий класний фахiвець, а в цiй ситуацiї – iдiот». I коли людинi так говориш, вона не ображається, бо бiльше чує похвали. Саме цей прийом часто використовують досвiдченi керiвники.

Другий прийом: «я – ти». Це коли керiвник говорить: «Коли я починав працювати то я також робив багато помилок. Але ти тут помилився, так-то i так-то». Тобто керiвник покритикував себе – покритикував пiдлеглого.

– Пане Любомире, а якi бувать прийоми проти критики?

– Найделiкатнiший прийом -- це «комплiмент на критику». Наприклад: жiнка-керiвник критикує свого пiдлеглого. На що вiн їй вiдповiдає: «Марiє Iванiвно, коли ви кричите у вас стає такий сексуальний голос»... Чоловiку ж керiвнику можна сказати: «Ви справжнiй воїн, але тут ми не
на вiйнi, ми в офiсi, тому давайте перейдемо на діловий тон». Тобто вас критикують, а ви керiвника хвалите.

Також є дуже гарний прийом: «здавалось – виявилось». Ось наприклад начальник говорить: «Ну чому менi так не везе з пiдлеглими, мене оточують самi iдiоти? Роботу зробили невчасно i можна було зробити краще. Я би зробив так i так». I тодi пiдлеглому варто сказати: «Так, менi також спершу здавалось, що це просто, але коли я розiбрався в цьому, то виявилось, що
на виконання завдання знадобилось бiльше часу». Це чудовий прийом протии будь-якої критики. Начальник критикує а ти вiдповiдаєш: менi також це здавалося, а виявилось... Це один з найрозповсюдженiших прийомiв вiдповiдi на критику.

Також є такий прийом, як «дiловий тон». Коли на критику вiдповiдаєш:
– «Добре, давайте сядемо i цивiлiзовано все обговоримо. Проаналiзуємо, що було. Спрогнозуємо , якi проблеми нас можуть чекати». Без емоцiй акцентувати увагу на досягнення спiльного результату. Сказати: «В нас же одна спiльна мета, правда?» Акцентувати увагу на тому, що об'єднує.

Або уявити того, хто критикує тренажером. «Ось вiн на мене кричить, критикує, а чи зможу я стриматись? Чи зможу я в цей момент говорити тобi комплiменти, посмiхатись i жартувати. Чи зможу я щось таке сказати, що усi почнуть смiятися з тебе, мого критика?».

Також можна використати ще такий прийом як, «я – повiдомлення». Це означає на критику вiдповiсти: «Iване Iвановичу, ось ви мене критикуєте, кричете на мене, а я хвилююся, я вiдчуваю свою непотрiбнiсть, менi сумно i я не можу далi працювати...»

– ...I заплакати?

– На роботi сльози це -- табу! Якщо у вас очi зволожилися – це одне, а якщо у вiдповiдь на критику почнеться iстерика, ридання, грюкання дверима – це викличе вкрай негативну реакцiю в начальника. Кожен на роботi виконує свою функцiю. I працiвника, який не може вправно виконати свою функцiю, якнайскорiше начальнику захочеться замiнити на iншого.

– Як бути, коли тебе критикує колега?

– Коли вас критикує коллега, ви iнстинктивно вiдчуваєте чи ця критика справедлива, чи за нею щось стоїть. Завжди дивiться, хто вас критикує. Ця людина – професiонал? Краще ніж ви розбирається в тiй роботi, за яку вас критикує? Запитайте його, чим вiн може аргументувати свої слова. Якщо у вiдповiдь почуєте: «Ну, я так думаю...» Можете вiдповiсти: «Ти правий, бо ти так думаєш :)))» i не звертайте на нього уваги. Також слiд зрозумiти, для чого вас критикують. Адже будь-яка критика – це манiпуляцiя. Це спроба керувати вашою поведiнкою. Ваша реакція залежатиме від того, чого від вас колега. Можливо, співробітник просто хоче ранiше пiти додому, тому критикою пiдштовхує вас зробити частину роботи i за нього.

– Любомире Iгоровичу, як реагувати на критику начальника, якщо вона
справедлива?

– Слiд сказати наступне: «Добре, я уважно вас вислухала, Марiє Iванiвно. Я врахую вашi зауваження в своїй подальшiй роботi». Цю фразу можна й повторити. Так ви показуєте керiвниковi своє розумiння того, за що саме вас критикують i що ви вiдкритi для спiвпрацi.

-- Як правильно реагувати на несправедливу критику?

– На цей вид критики є кiлька способiв реагування: атака, втеча, або зробити з себе невинну жертву: «я такий благородний, виважений, а на мене нападає агресор. Люди добрі, я це якось стерплю, але ж він і вам не дає працювати, псує вам настрій»... Тобто покликати на допомогу оточуючих і відділити критика від колективу. Це він на нас нападає, нас ображає, а я добрий і благородний :))).

Є також подібний прийом, що розрахований на стороннього глядача, коли вас критикують публічно. Цей прийом називається «доведення до абсурду через преребільшення своєї вини». Наприклад, успішній діловій жінці закидають, що вона все добивається завдяки інтимним стосункам із начальником. Відповідь проблизно така: «Це дійсно так, і не тільки з ним, але і з його друзями, дружиною і дітьми.!:))». Або на закид , що всі статки заробив через зловживання службовим становищем: «Зараз я з тобою договорю, тільки перепаркую власний вертоліт і перетелефоную дружині на Канари – у нас там власний замок. І всім цим я володію завдяки зловживанням на рідненькій роботі!» Як правило після таких коментарів, оточуючі не сприймають критику у вашу адресу серйозно, навіть коли вона справедлива, так як ваш коментар робить критика і його оцінку смішною для них.

Також можна уявити критика як психічно хвору людину. Не перебивайте його, зробiть розумний і по-особливому співчутливий погляд. А про себе скажіть: «Так-так, хворий, вилікуємо». Навіщо ж вам з ненормальним сперечатися, у нього ж галюцинації.

Можна просто не реагувати на критику. Iгнорувати критика. Порожнiй погляд, мовчання, без емоцiй. Нехай той, хто критикує скаже усе, виллє душу. Якщо все-таки не хочеться мовчати i є бажання вiдповiсти, перебити критика, то слiд це робити тодi, коли людина вже майже закiнчила говорити, майже наприкінці видиху.

Коли людина вдихнула, її вже не переб'єш. I перебивати треба словом «Так!». При цьому добре
зробити рукою жест долонею вниз в бiк сонячного сплетiння критика. I одразу говориш те, що хочеш сказати.

– Пане Любомире, а який спосiб найефективнiший?

– Найефективнiший i найсильнiший спосiб це – iгнорування. Спокiйно стояти i слухати, нiяк не реагуючи на критику. Таку протидiю не кожен може витримати.

– А як реагувати на глузливу критику керiвника, яку чує колектив?

– Це найболючіший вид критики. Тут треба зробити великi очi i сказати: «О Боже, Марiє Iванiвно, я вважала вас такою вихованою, коректною, а ви таке менi говорите... У Вас що, якісь проблеми? Може, я чимось зможу вам допомогти?».

Зробити невинний вигляд i постiйно повторювати: «я Вас завжди вважав, а ви...».

– Чи варто колективу критикувати начальство?

– Як правило нiчого, крiм поганого настрою, це не дає. I ось чому. Наприклад, працiвники отримали зарплату i незадоволенi. «Чому так мало? За нас керiвництво зовсiм не думає!...» Перед тим, як критикувати, слiд згадати, а що мене тут тримає. Якщо менi не подобається, чому я звiдси не йду? Якщо працiвник не хоче нiчого мiняти, то навiщо обурюватись? Хочете бiльшої зарплати -- берiть на себе додатковi обов'язки, пропонуйте новi iдеї керiвництву, рекламуйте себе. Або iдiть на iншу роботу, де вас оцiнять, чи створюйте власний бізнес. А нашi люди - як бiльярднi кулi. Поки їх не вдариш, вони нiкуди не покотяться. Залiзне правило кар'єриста: знайшов роботу – одразу шукай iншу із ще бiльшою зарплатою як мінімум на 50%. А обурюватись, що хтось отримав бiльше, а ти менше, i що за тебе керiвник не думає, просто нерозумно. Слiд спершу себе спитати, не чому в когось бiльше, а що вiн робить такого, чого не роблю я? Чи хочу я робити ще щось, крiм того, що завжди? А своєю критикою збурювати цунамi у склянцi води просто нерозумно.

– I як би ви порадили чинити керiвниковi на таку критику знизу?

– Я б порадив ввести бiльш жорсткий контроль за виконанням роботи. Керiвник може сказати: я готовий вас вислухати, що ви пропонуєте? У вас є iдеї, як удосконалити виробничий процес? В iдеалi, звичайно, добре було б, якщо керiвник щодо кожного свого працiвника склав кар'єрний план і обговорив це з підлеглим.

– Чи варто начальниковi критикувати новачка, який щойно влився у колектив?

-- Коли в органiзацiю приходить новачок, то вiн приносить iз собою ентузiазм, новi iдеї. Але перш за все потрiбен час, аби вiн став членом цього колективу. Тому вiдношення керiвника до новачка i до досвідчених колег має бути рiзним. Новачкам спершу жорсткий iнструктаж i контроль за результатом, мінімум ініціативи – це перша стадія входження в колектив. Друга стадія подібна на першу. Але дає більше самостійності новачку у тактичних питаннях. Має бути багато контролю, але й багато підтримки і похвали. І тільки на третій стадії керівник ставить завдання і, задаючи підлеглому запитання, разом з ним шукає шляхи для досягнення мети, мотивує працівника до ініціативності. А на четвертій стадії керівник і підлеглий -- це вже майже рівні партнери, керівник ставить головну мету, а способи її вирішення підлеглий вибирає самостійно.

Перехід із стадії в стадію має бути підкріплений вимірюваними результатами, а не розмовами, авторитет треба заслужити.

– Пане Любомире, як реагувати на несподiвану критику? Ось я йду на роботу в чудовому настрої, сповнена нових iдей i бiля мого столу на мене чекає вал критики... Що робити?

– Взагалi, кожен, йдучи на роботу, повинен бути налаштований на заплановану
спонтанну ефективність у будь-якій ситуації.

– Але ж це неправильно! Кожного дня йти в офiс як на вiйну...

– Слiд навчитися довiряти собi, своїм iнстинктам. Ви ж не роздумуєте, а інстинктивно різко відриваєте руку від гарячого предмету чи швидко відскакуєте вбік, коли на вас мчить автомобіль. Варто вiрити в те, що ви завжди зумiєте вчасно зреагувати на критику. Знайдете потрiбнi слова. Вiрити, що ви переможець, що ви удачливi. I якою б несподiваною не була критика -- якщо в людини є установка на перемогу -- критика їй не страшна. Бо коли людина починає довго думати над тим, що ж вiдповiсти на критику... час iде... усi дивляться... вiдповiдi немає... ага ... гальмо... Якщо пам'ятати лише свої поразки i невдачi i колекцiонувати їх, то людина перетвориться на джерело недосконалостi, яке i на критику зреагувати вiдповiдно не зможе. Якщо тримати в своїй пам'ятi свої перемоги і досягнення – вiдповiдно i реакцiя на критику буде миттєвою i влучною. Рекомендую кожному завести щоденник перемог і щодня записувати мінімум п'ять речей, за які сьогодні варто гордитися. Взяти собі за привило не зробив і не записав п'ять корисних справ – не йду спати поки не зроблю їх!

– Пане Любомире, чи варто прислуховуватись до критики?

– До слiв критики варто прислухатися завжди. Навiть якщо вона здається несправедливою. Адже за критикою завжди щось стоїть. Це i нездоровi амбiцiї, це i заздрiсть, або, можливо, i справдi ваша якась негативна поведiнка. Або може випливти iнтерес якихось третiх осiб. Або чиясь особиста образа. Також критика – це можливiсть переглянути свою поведiнку i
зрозумiти, де саме ви припустилися помилки.

– Як правильно критикувати?

– Завжди треба пам'ятати просте правило. Критикувати треба дiї людини, а не особистiсть. Тобто нiчого особистого – тiльки бiзнес. Якщо керiвник переходить на критику особистостi, то лише з метою позбутись цiєї людини. Вiн просто хоче аби людина пiшла з органiзацiї, або ж просто не розуміє наслідки своїх вчинків.