Альона Дяченко: КВК – це стиль життя!

Сьогодні, 27 травня, в луцькому Народному домі «Просвіта» о 18:30 відбудеться фінальна гра Ліги КВН «Волинь». За перемогу боротимуться п’ять команд. Це «25 кадр» (збірна Луцька), «Позитивні віруси» (географічний факультет ВНУ), «Проти вітру» (Ковель), «Деформація» (збірна Луцька та Дубна), «Форс-мажор» (ЛНТУ). Напередодні гри «Перець…» вирішив поспілкуватися з капітаном ковельської команди КВК «Проти вітру» Альоною Дяченко – про щирий волинський гумор і особливості місцевого КВК…

– Чи існує особливий ковельський гумор?

– Ні, його не існує. Ми просто жартуємо, «здаємо» ті жарти, котрі ми вважаємо смішними. От нам смішно, ми пішли і «здали», і людям, значить, смішно. Хоча ми не намагаємося виступати для когось, а для себе, щоб нам теж посміятися.

– Хто придумує для вашої команди жарти?

– Ми разом сідаємо і намагаємося разом все писати. Адже, одна людина це добре, проте а когось в голові може бути «каша», якийсь «космос» і можна таке написати! А коли сідаєш цілою компанією, кожна по одному жарту чи по одному слову кине, воно стає смішнішим, кожен може «побачити» у власному, особливому ракурсі. Тому, зазвичай ми збираємося разом. Більшість жартів нам пише «Коля із Ковеля», це Коля Фальош і його друзі. Я теж пишу жарти. Ще до цієї справи долучається і Марина із моєї команди. Загалом, це велика кількість людей, котрі є «творцями сміху».

– Чому у вашій команді більшість – це дівчата? Виходить, що жінки жартують краще, ніж чоловіки?

– Значить, так виходить! Якщо ми «взяли перше місце, якщо це було смішно, я вважаю, що так, жінки…Ну, чому повелося, що в команді одні чоловіки?! А де жінки в командні? Я цього не розумію. Мовляв, от чоловіки – це смішно. Ні, у дівчат є показати стільки смішного, що чоловікам ще далеко. Кажуть, що жінку не можна зрозуміти, адже в ній ще багато цього не осмисленого. Жінка може таке додати до жарту, що чоловік такого і не придумає!

– Як ставитеся до жартів про москалів і бандерівців?

– Нам «по барабану». Ми – більше «село». Ось це нам смішно, адже Ковель – це велике село. Із кожного району приїхали – і зробили маленький Ковель. А жартувати і казати слова «глазур», «Bluetooth» і ще якісь модні слова, - насправді це не смішно.

– Тоді можна сказати, що гумор у Ковелі для всіх?

– Безперечно.

– А улюблений анекдот, жарт?

– Я більше полюбляю «чорний» КВК, проте іноді я сміюся із того, чого люди не можуть зрозуміти. Улюблений мій жарт, «фірмовий» - «Баба з воза – нова поза».

– Як розпочалася кар’єра в КВК?

– Я можу подякувати своєму педагогу-організатору у школі, за те, що я стала учаником КВК. Був 10 клас і вона мене взяла грати до команди. І пішло-поїхало: спочатку дитячий КВК, а потім студентський – «Позитивні віруси». Підхопили і понеслося…ціла Україна. Я вам розкрию велику таємницю: КВК – це не просто смішно, це велика сім'я. Заради КВК люди багато чого роблять і від багатьох речей іноді відмовляються. Адже, приїзд на конкурс не зводиться до «приїхав - «здав» жарт», тут ще й треба із усіма перездоровкатися.

– Якщо у вашій команді переважна більшість дівчата, то як потрапив до команди «Коля із Ковеля»?

– «Коля з Ковеля» – це окремий експонат. Він – найперший гравець ще команди «Західний вітер», була колись така команда ВНУ. Додам, що ВНУ випускає дуже хороші команди, котрі грають в Асоціації Ліги КВК України. Це «Лідери прокату», це, ми, колишні «Позитивні віруси», не ці, нові, «Західний вітер», «Літри», «Роги і копита», «Ребра Адама»…Це всі старі команди і вони відіграли в Асоціації. Поясню: це так само як у Маслякова, просто то Москва, а це – Україна. «Коля з Ковеля» – наш перший хребець, адже скільки б я не грала і де б не їздила, все-одно, він вчить до цих пір.

– Ви сказали, що «вчить»…Тобто, гумору можна навчитися?

– Взагалі, ні. Гумор має бути всередині тебе. Ось навчатися можна правил «бою», адже в КВК є певні правила і рамки, за котрі не слід виходити, якщо ти хочеш бути успішною людиною. Ти просто вчишся як написати жарт, хоча це не «тупе сидіння»: от подумав про щось і написав, хоча таке буває…Не всі можуть придумати якісний жарт. Ось «Коля із Ковеля» вчить придумати те, що буде смішно всім. Ось ми придумали на «Біатлон» – «Щоб хоч якось відрізнитися від одосельчан, бізнесменка баба Валя, зробила собі в балії джакузі». У жарті ти намагаєшся поєднати те, що не сумісне. Ось як тут – балія – джакузі, або кущ і туалетний папір.

– Про що не можна жартувати?

– Це «чорний» КВК. Він з’являється між КВК-щиками, але на широку публіку, на великий зал такі жарти не підуть. Наприклад, мініатюра «Дівчинка в пісочниці», її не всі зрозуміють…Ти риєш, риєш, риєш, а потім кричиш: «А-а-а! Дівчинка!».

– А де можна побачити «чорний» КВК?

– Тільки наживо. «Чорний» КВК продукується після гри, адже на «чорному» КВК не місце камері, якщо вона є – ми її вимикаємо.

– Чому команда так називається?

– Нормально команда називається «Запис дубля». Це наша неофіційна назва. Тому ми назвалися «Проти вітру». «Проти вітру» теж специфічна назва, адже проти вітру хлопці не підуть. А ми дівчата і ми зробили так, що проти нас хлопці не підуть.

– Кого із супротивників вважаєте найбільшим конкурентом?

– Конкурентом? Всі хороші…Команди класні. От в команді «Суд іде!» відчувається стиль «рака». Є різні види гумору КВК. Наприклад, стиль «попси», психологічний, стиль «тупозу» чи «чорний» КВК. Кожна команда намагається зіграти у певному стилі. «Позитивні віруси» – хороші думки бувають у хлопців… Можу сказати про нехорошу команду – це «Бонуси». Це не команда, не те, щоб я їх критикувала, але хлопці і дівчата, зайдіть в Інтернет, введіть слово «жарти КВК»…Якби не було таких сайтів, не було і «Бонусів». Такі команди крадуть жарти і ще при цьому намагаються «допекти іншим». Наприклад, учасник їхньої команди Ірина відразу після гри на сайті Ліги КВК «Волинь» написала, що це ми крадемо жарти. Мовляв, вони співали «Я – Москва! Новая Москва!», а у нас було «Я – звезда! Ковельська звезда!». І вони сказали, що це плагіат...

– Ви обмовились, що КВК – це велика сім'я. Із ваших слів виходить, що КВК – іще й маленька війна?

– Можна й так сказати. Адже коли ти приїздиш на КВК, всі команди намагаються допомогти одні одному. І коли просять: «Люди, у нас 5 хвилин до виходу на сцену, допоможіть нам, пробіжіться через сцену як масовка!», то завжди найдеться команда, яка «залізе за саму шкуру» і скаже: «Ми не підемо, бо ми – модні». А «Бонуси», на мою думку, ще не «дійшли» до високого рівня гри. Наприклад, вийти на сцену і забути мікрофон…

– А є гумористи, на яких рівняєтеся?

Звісно, є. Наша улюблена команда – це гурт Федора Двінятіна. Вони помічають…правду. Смішно через те, що це – правда. Наприклад, «Привіт усім дівчатам, що запихають джинси у чобітки!». Але це ж правда, всі так ходять.

– За яким принципом ви відбирали гравців до своєї команди?

– Я працювала в школі педагогом-організатором. Він відбирає дітей, котрі мають певні таланти і здібності й котрі вільно почувають себе на сцені. Так знайшлося кілька дівчат-активісток, котрі дуже прагли виступати. По-перше, Юля Кучій – прекрасний голос, харизма. По-друге, Наталя Бондар – дикція. По-третє, Таня із філологічного факультету ВНУ імені Лесі Українки, вона вміє зіграти, вона тобі не переграє. Інна – смішна тим, що вона ще дитина, їй щось скажеш і вона наївно вірить. Марина – агресивна дівчинка, котрій скажи «Ти не зможеш» і вона все зможе!». Вона також пише зі мною тексти. Також у нас в команді є Містер Інкогніто. Ми його так називаємо. Він талановитий актор. От і все.

– В житті жартуєте, як у КВК?

– Звичайно, чи можна по-іншому. КВК-щики є КВК-щики. Як кажуть: «Народився квадратом, квадратом і помреш». Якщо не пожартуєш, день пройшов просто так.

– Ми дізналися, що ти одружена… Допомагає гумор у сімейному житті? Чи навпаки, із сімейного життя можна винести щось для КВК?

– Із сімейного життя можна багато чого винести для КВК. От наша команда, колишні «Позитивні віруси». Ми всі поодружувалися, маємо дітей. Але ж це не кінець, у нас з’явилася нова тема для жартів. Наприклад, мій чоловік оцінує мої жарти і допомагає придумувати тексти.

– Спортсменам перед змаганнями не можна займатися сексом… Чи є якась заборонна постанова капітана команди що до цього?

– Ми – не спортсмени. Ми – КВК-щики. Тут треба у кілька разів частіше, адже це – своєрідний допінг.

– Який найсвіжіший найсмішніший випад із репетиції?

– Які репетиції? Їх ще не було! Насправді, відкрию вам ще одну таємницю. Ніхто вам за місяць жарти не напише. Ось жарт, я їх читає 25 разів собі і своїм родичам й вони стають мені не смішними і я їх відкидаю. А ось в автобусі до Луцька, ми їх пишемо… «Га-га-га!» – ось це смішне, беремо, «га-га-га!», а ось це – відкидаємо. Щоправда, репетируємо «Домашнє завдання».

– А ось прізвище Дяченко. Ви не «підпільна родичка» відомого гумориста
Анатолія Дяченка?

– Може й так. Проте – Дяченко – це прізвище чоловіка. Він, можливо, і «підпільний родич». А ось моє прізвище Корнелюк. Воно мені більше допомагає. Пам’ятаєте музику із серіалу «Бандитський Петербург»… Це я йому написала, нехай не «відмазується»...

– Чи є в Ковелі культура гумору?

– Луцьк знає, що таке КВК, навіть є гурмани. Вже не можна пожартувати про сухарики «Флінт», тобто «Сухарики «Флінт» - гастрит в кожній пачці», все лучани хочуть чогось більшого. А ось у Ковелі…. Наприклад, у нас вирішили зробити КВК між школами і технікумами, мовляв, «зробимо у Ковелі КВК». По-перше, вийшла ведуча, така тіточка із папочкою, по –друге, в журі сиділи вчителі, звідки вони знають про КВК? Так, вчителі знайомі із дитячим КВК і гарними усмішками у ньому. Тобто, «посадили» у журі не експертів КВК. І по-третє, організації ніякої, адже ніхто не міг сказати, коли буде вільна сцена, щоб прорепетирували. Абсолютна «сирість». І найголовніше, грали три команди і ми в тому числі. Ми грали із технікумом, «Лінія відриву». Вони побудували свій виступ на відео і жартах із Прем'єр-Ліги Маслякова. Суто інтернетівські жарти – і вони взяли перше місце. Давай у Ковелі робити гарний КВК. Найсмішніше, що із тим сценарієм, із котрим ми виграли в Лізі, ми програли в Ковелі. Редактури немає ніякої, команда про що хоче, про те й жартує. Ковель хай підростає, звертайтеся, допоможемо.

– Ви розповіли про те, що в однієї із команди з’явився стиль «Рака», розкажіть про інші стилі КВК?

– Наприклад, психологічний стиль. Це стиль правди. Смішно, те, що правдиво. Ось я вам про джинси і чобітки розповідала. Проте тут треба діяти витончено, адже цей стиль іноді межує із інтелектуальними жартами. Цей гумор можуть зрозуміти також «начитані» люди. Стиль «попси» –  це жарти над сучасною музикою і рекламою. У стилі «тупозу» жартують за принципом «тупе – смішне». Наприклад, ми співали «Далеко, далеко, летять-летять лелеки. Далеко, далеко, летять-летять лелеки. Далеко, далеко, летять-летять лелеки і хай собі летять». Усі чекають якось геніального жарту, а тут… облом. А ось стиль «Рака» – це змішаний стиль, кілька видів КВК-шного гумору. Ну, і, звісно, «чорний» КВК.

Але все ж таки: КВК – це життя, хто один раз спробує, залишиться у ньому назавжди. Ти виходиш на сцену, розповідаєш свій жарт і чуєш коли люди сміються і оплески. Я люблю мотокрос, але цей момент не йде в ніяке порівняння із мотокросом. Це драйв, це адреналін. Ще раз хочеться виходити на сцену, але якщо пожартував не смішно, то 5 хвилин позору і йдеш жартувати далі.

– Які шанси у вашої команди на перемогу?

– Нам смішно про Голоби і Ковель, а в Луцьку більше «понтів». Я думаю, що ми займемо 3-е місце або 4-е, або й останнє… Швидше всього, «Позитивні віруси» виграють. Нормальні хлопці. Хоча, може вони як нормальні хлопці дадуть дівчатам виграти. Проте перемога – не найголовніше, ми граємо, ми можемо пожартувати безкоштовно, навіть на літній сцені у Ковелі, якщо ковельчани цього захочуть. Насправді, ми хочемо «розбавити» сірі будні і цю кризу. КВК – це життя, а ми ж сміємося над собою.

– Які команди крадуть жарти?

– Точно не скажу. Але коли ви чуєте від команди жарт, котрий ви чули по телевізору, це не означає, що вони цей жарт вкрали. Іноді буває таке, що придумуєш такий самий жарт. Ми це називаємо – «потрапив на той самий жарт». Але про «Бонуси» я гарантую.

– Що плануєте в найближчому майбутньому?

– Хочемо проїхати на вибірковий фестиваль команд Асоціації Ліги КВК України. Там буде понад 120 команд. Але я вважаю, що нам іще рано до таких «спарингів», нам треба вчитися грати в менших лігах...