Яйце-райце або шерше ля курка

Впродовж віків народи і етноси Світу у міфах і казках постійно шукають загадкову райську птаху, навіть перо якої, здатне зробити людину щасливою і виконати найзаповітніші бажання. Художники змальовують її дивовижною, з нереально забарвленим пір’ям. Бідний світ. Спитались би у нас. Бо…

Загадка райської птахи нашим народом, виявляється,  давно вже розгадана.

Курочка Ряба - ріднесенька, квохтає собі по весні, яєчка чарівні несе, курчаточок водить. А головне невибаглива і щедра – як і ми, народ православний.

Та й звикли ми до курочки і її місії настільки, що й не дивуємось тому диву, що маємо тисячами років унікальну можливість контакту з РАЄМ і Богом через мальовання на яйці магічних, сакральних знаків, зашифрованої  інформації, яку можуть прочитати тільки Вищі Сили.

Отакий собі архіSKYPE.

Відомий санскритолог Лев Силенко каже : «Яйце , весною зігріте сонцем, творить в собі зародок – першу цяточку червоної, як сонце , крові. Яйце - зерно життя. Санскритське слово «пасана» означає «чудовість», «квітучість», звідси походить слово – писанка».

Писання своїх думок і намірів відбувається у ритуальній атмосфері: родинне коло, обкурювання хати цілющим зіллям, спів. Яйце тільки сире, не видуте, бо пустка нікому не потрібна. Тримаючи яйце у долоні, писанкар навіть не здогадується, як протягом писання яйце всотує у себе інформацію його біополя, збалансовуючи і зцілюючи його.

Знахарі і мудрі люди досі використовують скачування яйцем хворого місця, щоб витягти хворобу з тіла.

А у Великдень яйце, як і Природа , набуває особливої сили. Тому і пишуться писанки саме перед Великоднем.

І кожен про своє. Хто що собі надумав на рік.

Найпоширенішими є побажання здоров’я собі і родині, доброго врожаю, доброго шлюбу, миру і спокою, сили , жінки просять щедрого лона.

Багато чого можна розшифрувати з писанок.

Застосування писаного яйця у Великодніх ритуалах теж різноманітне.

Зранку освячені яйця кладуться у освячену воду і кидаються гроші - спочатку миється найстарший з роду і так до наймолодших.

Шкарлупки з яєць не викидають - пускають рікою чи потічком, закопують в ріллю або у саду. Писанкою годують піч.

Ще далеко до Фен Шую наш народ знав що і як робити.

Бездітній жінці дарували писанку із зображенням курки.

Щоб одержати багатий урожай, у першу й останню борозну поля закопували яйця з зображенням пшеничного колосся та із землеробським орнаментом.

Для захисту від пожежі в будинку зберігали писанки з блакитним і зеленим орнаментом у вигляді меандру.

Яйце, покладене під вулик, не давало бджолам покинути його та збільшувало медоносність.

Коли будувався новий дім, над дверними отворами вішали амулети з червоних крашанок, прикрашених китицями з пшениці, щоб умилостивити духів.

Оскільки Весна разом з Великоднем є покровителями молоді, писанка активно використовується і у забавах. Чому б хлопцям не скористатись нагодою крадькома вкинути дівчатам у пазухи писанки, а потім довго шукати їх у тих же пазухах?

Або поцілунок через писанку. Яка пара довше втримає яйце з двох боків вустами - та і виграє. Можна здійснити перегони з ложкою в зубах і писанкою. Хто швидше пробіжить і не втратить писанки - той виграє.

Чому символом Великодня стало святе яєчко? Володимир Супруненко у книзі «Народини» пише: «У передхристиянському світі сонце уявлялося людям казковим птахом. Вороги світла, сили зла могли вбити птаха, але завжди він встигав знести яйце, з якого народжувався новий день. Головний у році великий день – це свято сонця, природи, що прокинулася після зими. Життя, яке зберігалося в яйці, потрібно було захистити від злих сил, тому тонку шкаралупу покривали фарбою і різноманітними знаками-символами».

Для сучасного християнського світу українська традиція писанкарства є унікальною і викликає захоплюючий подив, оскільки вирізняє нас поміж інших народів.

Як бачимо змінювались влади та релігії, а традиції лишались. Якщо вірити історикам, етнографам і мистецтвознавцям саме неухильне слідування своїй традиції і дозволило українцям-русичам чи не єдиним остаточно вкорінитися на цій землі. То ж завжди пам’ятаймо: народи-«перекотиполя» з нашої землі зникнуть, а ми залишимось.

Звичайно, якщо не забудемо про свою райську птаху. На Великодній писанці…